Tag Archives: теорія

Книга Марі Кондо про чарівне прибирання, що змінює життя:)

Книгу японської авторки Marie Kondo “The life-changing magic of tidying up” я прочитала зо два місяці тому, і одразу ж поривалася про неї написати, але вирішила трохи зачекати, поки я втілю те, що так мене захопило, у життя нашого дому. І скажу чесно – я зрозуміла, чому ця книжка стала мегабестселлером! Поєднання максимальної простоти та високої ефективності таки справді має чарівну дію :)
Основні ідеї книжки надзвичайно прості:
– викинути все зайве
– охайно скласти те, що залишилося
– ставитися до речей з повагою

Звучить якось аж занадто просто, правда? Так, ніби все це ми вже десь читали, і нашого життя це не змінило (принаймні, мого :) ). Але підхід Марі Кондо відрізняється деталями, які, зрештою, й змінюють усе – і про них я хочу написати.
konmari2(c) pinterest

Пункт 1: Позбутися всього зайвого. Тут є найбільша – для мене – відмінність авторки від решти порадників з організації: зайвим вона вважає все, що не викликає яскравої радості, або “спалаху радості” (“spark joy”). Бо якщо навколо нас будуть лише ті речі, які ми дійсно любимо – нічого випадкового, забутого, внутрішньо чужого – то жити дійсно стане значно радісніше. А все решту, те, що спалаху радості не викликає – нецікаве, набридле, відкладене на “потім колись” – слід викинути або віддати. Кожну річ – пише Марі Кондо – треба взяти до рук, відчути її та збагнути, чи викликає вона у вас радість. А тоді або залишити її, або одразу ж відкласти, щоб віддати. І коли я почала це робити, то в моїй голові щось стало змінюватися кардинально. Я раптом побачила, скільки навколо мене зайвого – і наскільки вільнішим і прекраснішим стане життя, коли цього позбутися! Чоловік хитав головою, але зупинити мене не міг. Я перебирала-перебирала-перебирала… доки не лишилося тільки най-найулюбленіше. І наскільки легше стало дихати, скажу я вам!
Марі Кондо радить дотримуватися такого порядку перебираня: спершу одяг, потім книги, тоді “різне”, а насамкінець – те, що має емоційну цінність (пов’язане зі спогадами абощо…) І обов’язково сортувати не за місцем розташування, а за категорією, бо лише так можна напевно дізнатися, скільки чого у вас є :) Тобто діставати усі футболки, або всі сумки, або всі книжки за один прийом, незалежно від того, в якій кімнаті вони лежать:)
Ще одна важлива деталь: наводити лад треба якомога швидше. Ваша мета – побачити результат своєї праці, а не просто викидати певну кількість речей на день (так, звучить як цілковите анти-флайледі! але це працює:) ) А цей результат – охайні шафи, вільні полиці, загальне зменшення візуального шуму – надихає просто надзвичайно! Моїм відчуттям було: “Отак і має бути. Чому ж я не зробила цього раніше?!”

Пункт 2. Знайти для кожної речі своє місце та форму зберігання. Марі Кондо стверджує, що коли позбутися усього зайвого, то залишене завжди ідеально вписується у наявний простір :) І дуже важливо знайти для кожного предмету його власне місце та завжди його туди повертати. Це принципово знизить візуальний шум, який – не знаю, як вас – мене дратує неймовірно і забирає сили. (Чесно кажучи, єдине приміщення, яке я ще не впорядкувала за методом Марі Кондо – це наша велика кухня, і ось там я почуваюся найгірше: безлад розпорошує і пригнічує). Натомість порядок навколо вивільняє сили й бажання щось робити – і наслідком цього природно стає та сама переміна життя, обіцяна в заголовку :)

Пункт 3. Ставитися до речей з повагою. Мені важко повністю погодитися з авторкою, яка геть зовсім одушевляє предмети і пропонує, приміром, вітатися з будинком та дякувати речам, які вже відслужили свій термін. Але сам принцип поваги до речей дуже мені відгукується, й дітей я теж намагаюся цьому вчити: бачити за предметом працю й час тих людей, що його робили. Навіть якщо це безіменні китайські трудівники (які, бува, працюють недостатньо якісно – зате дешевизна іграшки дає нам можливість її купити). Повага до речей допомагає й позбуватися їх: краще віддати свою річ, аніж залишати у себе, не користуючись нею! Тоді в неї з’явиться шанс знайти свого господаря та приносити йому радість і користь – замість того, щоби припадати пилюкою у вас на полиці.

На ютьюбі є декілька відео з авторкою: тут вона геніально граціозним жестом складає фуболки та шкарпетки, тут впорядковує шухлядку з нижньою білизною, а тут узагалі проводить відкриту 40-хвилинну презентацію своєї книжки, якої може бути цілком достатньо для ознайомлення із системою ;) Ще у неї є свій сайт – теж світлий і вишукано мінімалістичний :) За Марі Кондо цікаво спостерігати; здається, що вона із тих людей, що однією своєю появою гармонізують простір, до якого потрапляють. Схоже, що в неї справді талант до наведення ладу – і цей талант надихає. Сподіваюсь, вам також сподобається:)

Митар, фарисей і для чого я все це пишу :)

З воскресним днем! Поділюся планом нашого сьогоднішнього Біблійного читання з Сашком. Та передусім розповім, для чого я це роблю і чому не можна просто взяти “дитячу Біблію” і спокійно собі почитати.

Ще як Сашко був немовлятком, я натрапила на статті Марини Озерової про читання Біблії з дітьми. Мені дуже сподобалася думка про те, що дитині з найменшого віку слід читати Біблію в повному варіанті – без адаптацій, переказів та купюр. Діти повинні мати можливість чути Слово Боже так, як воно дійшло для нас: переказ “біблійних історій” дає загальне уявлення про сюжет, але не дає достатнього простору для думки та уяви. Та й філологічна освіта (моя) нагадувала, що Текст і переказ Тексту – то є зовсім різні речі… Отже, я вирішила, що буду намагатися давати своїм дітям читати Першоджерело – та й читаю оце :)

А оскільки книг з оригінальним Біблійним текстом та гарними ілюстраціями я ще не зустрічала (окрім тієї, про яку я вже згадувала – “Рождественская история” з ілюстраціями Г.Спіріна), то читаємо ми з “дорослої” Біблії, а картини-ілюстрації розглядаємо окремо (обов’язково – вже після прочитання тексту, щоб візуальний образ не випереджав текст і не “забивав” його). Заодно тренуємося вивчати й розуміти картину.

І, звісно, мені хочеться цим усім ділитися – бо думаю, що ж напевно я не одна така, і раптом комусь мої напрацювання будуть корисні. Тож заглядайте :) А ще я завжди радію зворотньому зв’язку (тут внизу можна лишати коментарі, зареєструвавшись через ФБ, ВК, ЖЖ тощо:) ).

Отже, сьогоднішнє читання: притча про митаря (митника) і фарисея.
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!… Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. (Лк 18:9–14)

parable-of-the-pharisee-and-tax-collector

Ідеї для вивчення картини:
– порівняймо одяг фарисея та митника: у кого він кращий? з чого складається таке враження?
– якими кольорами зображено фарисея, а якими – митника?
– чому митник стоїть схилившись, чому в нього заплющені очі? (тут знову повернемося до тексту)
– звернемо увагу на промінь світла, що падає з лівого кута й освітлює обличчя обох персонажів – метафора того, як Бог чує кожного, хто до Нього звертається, незалежно від того, чи стоїть він на видноті, чи позаду. Прочитаємо Мф. 5:43–45 про Отця, що «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних».

Ідея для гри:
Отут мені сподобалася ідея з надувними кульками: беремо дві кульки, одну надуваємо, іншу залишаємо так. Надута кулька – це фарисей: він повен собою і закритий для Бога. Порожня кулька – це митник: він пластичний та відкритий для Бога, Який може наповнити його й піднести. Але я б ще продовжила метафору: фарисей також може покаятися – тут я розв’язала б його кульку, а потім надула знову, і ми б попідкидали їх до стелі :)
І ще сказала б, що цим читанням Церква нагадує нам про те, що скоро почнеться Великий Піст – час, що дає чудові можливості для того, щоб покаятися, відкритися до Бога й полетіти догори, мов ті кульки :)

Бонус для дорослих – стаття прот. О.Шмемана, що несподівано актуально нині звучить: https://www.pravmir.ru/o-mytare-i-farisee-pervyj-zov-velikopostnoj-vesny/

І попри все – радісного вам дня, друзі!