Tag Archives: слово дітям

Ясі два роки!

Чесно кажучи, Ясін день народження був уже місяць тому, але руки дійшли до цього посту тільки тепер… А ще чесно кажучи – я просто не знаю, що про неї написати :) Я не бачу (поки що чи взагалі?) якогось визначеного образу Її – образу, навколо якого можна побудувати текст. Тому тут будуть просто уривки та клаптики вражень.

Вона чарівна й незвичайна; недемонстративна і граціозна (те, як вона повертає голову чи піднімає ручку – це треба бачити!); вона абсолютно не вписується у якісь мої “пресети”, уявлення про те, Якою Має Бути Наша Донька… Вона зовсім інша. І слава Богу! Добре пам’ятаю те неймовірне майже надприродне відчуття щастя, яке накрило мене, коли стало відомо про вагітність – попри те, що це сталось у найважчий період мого життя. І те саме я переживаю, дивлячись на неї щодня. Вона навіть плаче так, що неможливо не милуватися! Якби Яся була першою дитиною – ми з Татом розбестили б її однозначно. Але, на щастя, є іще Сашко!
IMG_1061

Яся любить всіляко лазити по спортивних знаряддях й висіти на руках. Висить довше, ніж можу я :) Вочевидь, ілюструє твердження Нікітіних про те, що дитині достатньо надати підходящий простір для розвитку (у нас є дитячий спорткомплекс, подарований Сашкові на 2 роки; так от вона випереджає брата, бо стала освоювати його, щойно почала вставати).
IMG_20150717_200218
Любить гратися з машинками і конструктором лего, особливо розбирати і збирати чоловічків. Дрібним (жах! але до рота вже не тягне). Та й загалом, полюбляє дрібні штучки – перебирати, розсипати і – що дивовижно – складати по місцях. Має двох ляльок і навіть отримала на день народження лялькове ліжечко, змайстроване Татом (а я шила постіль і, заодно, ляльчину сукню:)); бавиться ними теж… але маленькі штучки наразі не мають конкуренції :)
IMG_1189
IMG_1244
Любить їсти… майже зовсім не любить їсти, на жаль :( Хіба що макарончики, яйце, морозиво, сосиски та борщ. Я всіляко намагаюся ввести до її раціону побільше здорової їжі та сподіваюсь, що вона переросте цей час “неядіння”, але наразі що є, то є.
Любить бути з братом і все за ним повторювати. Я майже щодня маю нагоду згадати пораду дорогої куми Каті: докладати максимум зусиль до виховання старшої дитини, бо менші все будуть повторювати за нею! Звісно, особливо зворушливо бачити, як вона повторює щось добре: наприклад, гладить по голові Сашка, коли він буває покараний і сумує. Тоді, звісно, одразу хочеться всім все пробачити :)
Любить сидіти в мене на ручках, особливо у малознайомій обстановці. І тут я страшенно радію, що вона така дрібненька! А до того, що вона виглядає значно молодшою за свої два роки, я вже якось звикла:)
IMG_20150705_094413
Любить говорити. Найкумедніше – це, звісно, її філологічні знахідки. Особливо омоніми. От наприклад:
Тя’птя – 1) пташка; 2) капці
Нє’мнє – 1) самокат; 2) коляска
Сєсєсє’ – 1) сережки; 2) Святослав :)
Папа’уа – 1) какао; 2) попало
А побудова фраз! Побудова фраз нагадує мову програмування, явно натякаючи на перший фах її Тата (ремарка від Тата: формальну логіку вона нагадує):
– Ляля імм (їла) паша (кашу) дя. (TRUE) Яся фуп (суп) нєє! (FALSE)
– Сяшя фофо (школа) дя. (TRUE) Яся фофо (школа) нє. (FALSE) Яся дьома дя! (TRUE)

Ось така Ясна-прекрасна живе у нас. Росте – і ми разом із нею :) Дякую, що читаєте. Щастя вам і вашим малюкам!

Сашкові п’ять років!

Кожного липня в нашій родині є святковий тиждень, на який припадає Сашковий день народження і наша річниця шлюбу. І от зараз він триває :), і настрій у мене виключно урочисто-святковий. Тож наперед прошу пробачити імовірну надмірну солодкість цих записів :) Свята – вони такі. Солодкі. Недаремно ж я пекла, на Сашкове замовлення, шоколадний торт (знову за цим рецептом, але з іншим, більш літнім, кремом :) ).
Отже, Сашкові виповнилося п’ять років. П’ять!! (Я не знаю, скільки знаків окликів тут має бути, щоб висловити моє здивування, тому обмежуся двома). Здається, ніби от тільки щойно він був нашою лялечкою, з усіма труднощами та радощами немовляцтва – і от це уже цілком незалежна особистість, яка бере активну участь в усіх обговореннях нашого родинного життя, дуже ясно і аргументовано висловлюючи свою думку:) Це вже такий відповідальний старший брат, який турбується про менших і слабших, і завжди повідомить, хто що робить не так;) І водночас це бешкетник, який галасує, ганяє на велосипеді, лазить по спортивних знаряддях і готовий гратися з друзями без кінця – словом, робить все те, що й належить малому хлопчику, чим дуже мене тішить, бо я не хотіла б для нього передчасного дорослішання…
IMG_0455
Якщо раніше він цілими днями розмовляв із нами, то в останні кілька місяців перейшов до монологів – озвучує свої ігри пошепки, і буває так цікаво дослухатися :) Улюблені заняття наразі – конструювати з лего, слухаючи аудіокниги (хіти – оповідання про Петсона і Фіндуса, пізнавальні аудіоенциклопедії та, звісно, Вуж Онисько). Улюблену їжу визначити важко, бо Сашко їсть майже все, і багато :) Улюблена музика – не сумна, тобто мажорна, а мінорну вимагає одразу ж вимкнути, бо на сині очі нагортаються сльози… Улюблені друзі – Арсеній та Єгор.
Якраз Арсеній (разом зі своєю мамою, сестричкою та братом) приходив на Сашковий день народження. Ми планували гуляти у Феофанії, але злякалися сильної спеки і просто лишилися у нас вдома, із закритими шторами та вентилятором. Діти захоплено гралися у своєму дитячому світі дитячої кімнати, а дорослі їм не заважали ;) Центром уваги став дерев’яний замок, який Сашко отримав у подарунок від моєї сестри! Він надзвичайно якісний і красивий, і сподіваюся, що Сашко ще передасть його власним дітям – як сімейну дорогоцінність :)
(Тут мали бути фотографії, але чомусь зараз сайт не дозволяє їх завантажувати)
Трохи Сашкових висловлювань із нашого дитячого щоденника:
Сашко. Зранку. Татові:
– Чому ти, коли йдеш друкувати книжки, такий гарний?
На кухні:
– Піцу мою давайте!
Тато: за цим хлопчиком треба ходити з диктофоном – зранку він особливо геніальний.
– Ага! ще й як з диктофоном!.. (пауза) Хлопчики всі ходять з диктофоном зранку.
*
– «Я чогось не хочу їсти – тільки розмовляти. Про трансформерів»
*
Я трохи захворіла на Різдво, а він каже:
– Мамо, давай ти будеш лежати і відпочивати, цілий день, а ми з Ясіком будемо гратися, і їжу тобі приносити…
І в той самий день, продовжуючи мою фразу про те, що вони, коли виростуть, будуть багато допомагати на кухні:
– Ми взагалі будемо все самі готувати! А ти будеш лежати цілий день і читати книжку з планшету. (яке проникнення у мамині бажання, а!)
*
– Я так хочу поїхати на море і піймати там краба… А раки одразу кусають? Щипають? Мамусь, одразу? Одразу?!
*
(підходить до мене й каже, найбільш діловим тоном): – А де продаються ящики для скарбів? І ключ?