Tag Archives: святі

Простий рецепт Василопіти та зі Святом!

А що другий празник…Святого Василя!

З народженням Василька день пам’яті свт. Василія Великого став для нас і родинним святом. Чесно кажучи, я уважно прочитала його житіє лише коли була при надії — й була вражена широтою цієї особистості! Здається, неможливо бути водночас таким освіченим, таким діяльним, так палати любов’ю до Бога і так допомагати людям — і все це за дуже недовге життя (святитель прожив усього 49 років)! Саме його вважають засновником перших доброчинних організацій! Зазирнувши до січневого тому Синаксаря, можемо прочитати про те, що святитель “збудував поблизу Кесарії величезну благодійну установу, “місто милосердя”, назване згодом Василіадою. Там довкола храму групувалися лікарня, богадільня, лепрозорій, готель, школа, майстерні тощо. Святитель намагався якомога частіше відвідувати це місце, сам доглядав за важкохворими, обіймав та втішав прокажених. …До Василіади, що була за кілька кілометрів від Кесарії, йшло так багато людей, що незабаром вона перетворилася на центр міста”.

Серед православних християн Греції розповсюджений звичай випікати до дня пам’яті свт. Василія особливий хліб, що називається Василопіта (тобто “Василів хліб”), і ховати у тісто монетку — на згадку про милосердя святителя та пов’язану з ним чудесну історію:

Одного разу, в особливо голодний рік, імператор наказав жителям Кесарії заплатити величезний податок, якого вони не могли собі дозволити. Люди мусили віддавати не лише гроші, а й ті родинні коштовності, які мали й берегли. Коли святитель Василій дізнався про це, то звернувся до імператора, щоб переконати його повернути людям їхні гроші та коштовності. Милістю Божою імператор покаявся у своєму вчинку та звелів повернути жителям Кесарії їхнє майно. Але як дізнатися, кому що повертати?!.. Святитель ревно молився про це, а тоді попросив міських пекарів запекти монети й коштовності до буханок хліба. І коли хліб роздали кесарійським родинам — то, в чудесний спосіб, кожна отримала назад власні коштовності!

І от у пам’ять про це греки печуть солодкий хліб, запікають у нього монетку (як варіант — родзинки ;) ) та їдять святковим днем. В нашій родині також печуть його другий рік поспіль. Якщо хочете спробувати — приєднуйтесь!;)
IMG_6437

Вам знадобиться:
1 ст. масла
1 ст. цукру
6 яєць
4 ст. борошна
2 ч. л. розпушувача
цедра 2х апельсинів (натерта)
сік 3х апельсинів (близько 210 мл.)

Збийте масло, щоб воно стало м’яким та пухким. Поступово додавайте цукор. Додайте по одному яйця, а тоді — апельсинову цедру. Тоді додавайте борошно, розпушувач та соду, чергуючи з апельсиновим соком.
Вилийте тісто у змащену маслом і притрушену борошном форму, додайте загорнуту у фольгу монетку й розгладьте поверхню якомога краще. Випікайте при температурі 180 С протягом 40 хвилин, а тоді — ще 20 хвилин при температурі 160 С. Дайте вихолонути й дістаньте з форми. Якщо бажаєте, хліб можна прикрасити цукровою пудрою.
IMG_6446

За традицією, васілопіту печуть удома та при храмі, урочисто розрізають на шматки під спів kalanta — новорічних пісень (щедрівок?!), а той, кому дістанеться монетка, вважається благословенним. Солодкий смак хліба символізує солодкість вічного життя й вічну радість у Божому царстві — а ми щиро бажаємо й вам долучитися до цієї радості!

Зберегти

Улюблені святі: преподобний Серафим

Преподобний Серафим Саровський – один із найулюбленіших святих для мене. Більше того, це – перший святий, з яким я познайомилась особисто, хай як дивно це звучить. Тоді мені було двадцять, і я вела геть не християнське життя… Хоча, звісно, вже чула про Істину. Але чути, знати і жити цим знанням – це зовсім різні речі. Цілком випадково я потрапила того літа до Курська – на весілля подруги. І ось там, у рідному місті преподобного Серафима, дізналася про нього. Про дзвіницю, з якої він упав малим хлопчиком, про те, що молився тисячу днів і ночей на камені, про те, що кожного називав “Радість моя”, а вітався завжди – “Христос воскрес!” Словом, якісь такі дрібні та прості речі, які знають майже всі. У житті кожного святого є щось таке просте і яскраве, що його характеризує, про що ми згадуємо, кажучи: “Це той, що…” Але тут справа була не в тім, що я про щось дізналася. В якийсь чудесний спосіб Бог дав мені відчути близькість святого і його любов. Мені здалося, що це на мене він дивиться такими лагідними очима, що це мені він каже “Радість моя, здобудь дух мирний…” Бог знав, що саме цього потребувало моє змучене серце. І хоча слова про любов Божу в Євангелії були давно прочитані, я – підозрюю, що з суто психологічних причин – не могла її відчути. А тут мені це було просто подаровано. Як завжди Він дарує – просто так.
І коли, через довгі місяці темряви, пошуків і депресії, я нарешті прийшла до Церкви, то побачила, прямо проти того місця, де стояла, ікону преподобного Серафима. Дивний Бог у святих Своїх, і незбагненна милість Його до нас!
Ікона

А тепер, коли я маю щастя бути частиною Церкви й навчати своїх дітей – я розповідаю їм ті самі прості речі. Про хлопчика Прохора, якому так цікаво було залізти високо на дзвіницю. Про те, як Богородиця з’явилася йому і він одужав. Про те, як ходив до Києва, і у Китаївській пустині отримав благословення від київського подвижника Досифея. Про те, як став монахом, і як згодом пішов до лісу – мовчати й молитися.
у лісі
Ще, звісно, про те, як він годував ведмедя і дружив із ним. Улюблений дитячий сюжет!
преподобний і ведмідь
Про те, що він вітався словами “Христос воскрес!” – бо ж насправді радість воскресіння Христового має бути з нами кожного дня. Про його настанову: “Душу потрібно годувати Словом Божим”. Про те, як він помер, стоячи на молитві перед іконою, і про те, що святі, помираючи, стають тільки ближчими до нас.
Народна ікона

Дуже люблю, коли свято проникає у побут – і дітям, звісно, теж цікава така наочність. Матушка Емілі на своїй сторінці подає ідею – поставити поруч з іконою св. Серафима іграшкового ведмедика. Я так і зробила, і ефект був приголомшливим! Яся одразу ж поцікавилась: “А чого тут ібедик?!” – і це стало чудовою нагодою про все розповісти :)
IMG_3229

А ще, на додачу до розповіді, ми дивилися короткий мультфільм про святого.

Ну от і все. Гарного вам дня і серпневого вже світла!

Житіє преп. Марії Єгипетської для дітей

Взагалі-то цього року я ще не збиралася розповідати Сашкові про преподобну Марію Єгипетську, автоматично вважаючи, що йому “ще рано”. Але побачила у стрічці посилання на її коротке житіє-розмальовку, створену спеціально для дітей, і передумала. Тим більше, що її дійсно можна назвати просто “великою грішницею”, не уточнюючи характеру її гріхів…
Сашка якраз так тривожить тема гріха і прощення, тема “поганих”: Чи може “поганий” стати “хорошим”? І коли сам він робить щось не те, то миттєво провалюється у зневіру, ніби все втрачено: “я поганий”! Я ж побиваюся про себе, бо все це “мої гени”, а вголос пояснюю, що нічого страшного, що Бог пробачає все, головне – покаятися і попросити в Нього допомоги. Розповідала і про святих, що спершу були розбійниками. І от преподобна Марія – це теж чудовий приклад.
Остання грішниця, що стала великою святою.
Такий неймовірний приклад покаяння-переміни, і великої надії для всіх нас.
IMG_20150317_155929

Розмальовку можна безкоштовно завантажити тут, а для дорослих є коротка стаття, або повне житіє. А от стаття мого чоловіка про особливості служби, яка сьогодні ввечері звершується у православних церквах і має назву “Маріїне стояння”.