Tag Archives: посилання

Моя третя вагітність та її уроки

Я так люблю ранні ранки! Передусім за їхню особливу тишу і можливість зосередитися. За мої особисті півгодини – з чашкою гарячого чаю і бажанням записати декілька думок. Думки стосуються моєї нинішньої вагітності та, ймовірно, можуть бути цікаві таким само мамам, які крутяться зараз у цьому екзистенційному вирі та проживають власні уроки.
IMG_2203
Отже… Можливо, це не зовсім правильно, але я сприймаю все моє життя з дітьми як постійний багаторівневий квест, де кожен етап ставить нові завдання і спонукає до нових відкриттів. Такий безкоштовний і неуникний тренінг особистісного росту. Ця вагітність не є винятком, і ось уже двадцять шість тижнів як я проходжу тренінг підвищеної інтенсивності. Підвищеної – бо у вагітності задіяне тіло, ти вже ніяк не можеш ігнорувати його з його потребами, і це дуже, дуже смиряє і заземлює.

На початку цього року я писала тут про слово-фокус на рік, і це було – “праця”. Але вже у березні, коли я дізналася про нову дитинку (у перший день Великого Посту! це було якось так радісно і знаково) і майже одразу “впала” із токсикозом, це слово розкрилось мені зовсім по-новому. Бо це було жахливо :) Постійна нудота і повна відсутність сил; детальніше писати не хочеться, але хто через це пройшов, той розуміє. Три з половиною місяці, що фактично випали з життя, бо я не могла нічого. Особливо я не могла готувати їсти – а це ж одне з моїх улюблених занять. Не могла терпіти і не скиглити. Не могла писати, фотографувати, і навіть читати було важко. Та що там – просто стояти поруч із гойдалкою, поки Яся гойдається, було щоденним випробуванням :) А найстрашнішим було те, що я втратила радість. Отут і відкрилася правда про моє духовне життя – що я можу радіти лише тоді, коли нічого не болить, тобто не маю справжньої віри, а весь дім моєї душі збудований таки не на Камені, а на пісочку… Ця правда була дуже сумною. І я зрозуміла, що головний напрямок моєї праці має лежати якраз десь тут. Що найголовніша моя робота – це робота душі, бо тільки вирісши в цьому напрямку, я зможу добре дбати про свою сім’ю і взагалі, жити повноцінним життям. Ні, не так: що справжнє повноцінне життя можливе лише в Богові, а всі решта пріоритетних, важливих для мене речей просто випливають із цього. Це дуже логічно і очевидно, але я по-справжньому я це відчула тільки зараз… Що ж, краще зрозуміти це у тридцять років, аніж ніколи – і почати, нарешті, рух у потрібному напрямку.
IMG_4900
Коли моє самопочуття покращилось і настав благословенний другий триместр з його припливом сил і енергії, там на мене чатувало інше приголомшливе відкриття. Виявляється, я зовсім не так потребую відпочинку, часу-для-себе та різноманітних розваг, як мені то здавалося протягом останніх років! Не те щоб я мала можливість часто відпочивати:) – скоріше, навпаки; але цей відпочинок ввижався чимсь таким бажаним, таким необхідним, що його брак змушував мене страждати і почуватися позбавленою чогось хорошого і важливого. А тепер, коли завдяки любові, турботі та більш вільному графіку чоловіка я отримала можливість відпочивати… то зрозуміла, що насправді нічого тут особливого нема. Що проста щоденна праця, коли робиш її з любов’ю та смислом, дає – не забирає, а дає! – дуже багато сил. І все, чого я потребую для щасливого функціонування – це виважений ритм без зайвих стресів і нереалістичних дедлайнів. Та ще, звісно, мої дорогоцінні півтори-дві години тиші щоранку. Я така вдячна за те, що стан здоров’я і загальні родинні ритми зараз дозволяють мені це організувати! Найкращий час для того, щоб налаштуватися на день, подумати про Дійсно Важливе, скласти всі необхідні списки і плани, і навіть попрацювати. Так, бонусним відкриттям другого триместру стало те, що я можу працювати без відриву від родини, і це мені подобається! Дуже вдячна моєму роботодавцеві;) за те, що її влаштовує мій повільний темп перекладу. Таке це приємне відчуття – працювати головою і знати, що це приносить користь твоїй родині. Тішу себе думкою про те, що це трохи наближає мене до мого улюбленого образу доброчесної жінки з книги Приповістей, р.31 :)
IMG_2523
Зараз я стою на початку третього триместру і ще не знаю, що він принесе. Поки що все йде за графіком – сил потроху меншає, стає важко ходити, стояти, сидіти й лежати :) – але водночас є розуміння того, що це взагалі не страшно. Бо ми вже так чекаємо зустрічі з цим новим хлопчиком. Мріємо (звісно, найсолодше – чути, як про нього мріють діти!) і готуємося. Цього разу є розуміння того, що, хоча це вже третя вагітність, я ще багато чого не знаю, і хочеться більш вдумливо підготуватися до пологів та якнайкраще продумати організацію перших місяців з малюком. І як же добре, що є можливість вчитися у більш досвідчених мам. У травні мені вдалося потрапити на зустріч з Ольгою Хілл, за якою я давно слідкую в інстаграмі – це надзвичайна жінка, якій вдається поєднувати обов’язки мами шістьох дітей (без помічників і на дистанційному навчанні), танцівниці балету і арт-директора, і просто вона – дуже щира, сяюча, добра і глибока людина. Ця безкоштовна двогодинна зустріч у форматі питання-відповідь дала мені дуже багато (ось тут є її запис, кому цікаво). 1-2 жовтня вона знову приїздить до Києва із дводенним семінаром на різні материнські теми – від вагітності до роботи з дітьми, тут є детальна програма, а тут – можна зареєструватися і сплатити символічну суму. Я дуже сподіваюся, що в мене вийде потрапити на ці семінари і навчитися чогось дійсно потрібного і корисного. Якщо комусь із вас теж цікаві ці теми – буду рада побачитися на семінарах!
А, і ще про корисне: порадьте якісь хороші фізичні вправи для третього триместру? Ніяких особливих проблем не маю, просто дуже бракує фізичної сили та витривалості. А образ тендітної кволої пані привабливий лише у книжках і зовсім не годиться для пологів і життя з немовлятком :)

Зберегти