Tag Archives: навчанння

Перша чверть першого класу! Наша адаптація до школи

Цього року Сашко пішов у перший клас! Звісно, в мене були неймовірні переживання з цього приводу – перше вересня! перший дзвоник! шкільна форма! а він же тільки ось позавчора лежав на ручках і не спав ночами!

IMG_5825

Перші тижні були відверто важкими: ми зіткнулися з гострою адаптацією. Але невдовзі все владналося, і уже на початку жовтня Сашко весь час дивувався, чому учбові тижні так швидко добігають кінця :)

Хочу поділитися нашим досвідом адаптації до школи, бо він здається мені успішним – наразі маємо хлопчика, який добре вчиться, спокійно робить домашні завдання, відповідає на уроках і, хоча й радіє першим канікулам, але вже чекає наступної чверті. Все це – у звичайній школі, у великому (33 учня) гамірному класі, сидячи на передостанній (через високий зріст) парті – тобто умови важко назвати ідеальними. З іншого боку, в нього така чудова, терпляча, мудра вчителька, що це є величезною перевагою і важливим фактором успіху у першому класі. А оскільки Сашко вчиться за програмою “Росток”, явно розрахованою на виховання майбутніх ІТ-шників, то, за звичаєм їхнього жаргону, назвемо це пунктом номер нуль:

0. Хороша вчителька. Ми живемо у благословенний час, коли батьки можуть обирати школу, напрям навчання і вчителя – і це так чудово. Добра, уважна вчителька стає фігурою прив’язаності для дитини, і цей зв’язок між ними знижує рівень стресу, а отже, полегшує навчання. Звісно, найкраще можуть розповісти про вчителя ті, хто у нього вже навчався; саме так було у нас і я дуже вдячна за рекомендації, які привели нас саме до цієї вчительки!

1. Увага до сну. У перші дні й тижні навчання я намагалася вкладати Сашка ще раніше, ніж звичайно, бо чим більше сну – тим краще людина справляється зі стресом. Крім того, моменти засинання і пробудження варто робити якомога більш спокійними та радісними, щоб вони були острівцями стабільності у дні; цю пораду дала нам на батьківських зборах прекрасна жінка-психолог, і лише тоді я схаменулася й перестала стресувати щоранку. Чесно скажу, що я сама дуже побоювалася школи, і якось геть забула про важливість підтримання власної внутрішньої рівноваги! А це таки дуже значущий фактор. Тому що –

2. “Дзеркальні нейрони”. Пам’ятаю, як я здивувалася, коли вперше про них прочитала кілька років тому, але відтоді це знання не раз мене рятувало. Особливо тоді, коли треба було швидко й безболісно вкласти дитину спати або вмовити йти на прогулянку :) І ось тепер виявилося, що із приготуванням уроків та зборами до школи це працює не гірше! Секрет у тому, щоб створити у себе такий емоційний стан, який ми хочемо бачити у дитини, – тільки щиро, акторство тут не працює – і вона мимоволі перейме його. Для мене це означає, що треба прокинутися заздалегідь, привести себе в порядок, налаштуватися на день і прийняти його мирно та радісно – а тоді вже, з цим настроєм, будити Сашка. Або з ентузіазмом підійти до виконання домашнього завдання, ніби до битви, в якій ми неодмінно переможемо – і таки перемогти, бо дивовижним (для мене й досі) чином мій настрій передасться Сашкові! Так що дзеркальні нейрони – мої помічники:), хоча от Вікіпедія стверджує, що вони є недостатньо дослідженими, а їхня функція – до кінця не зрозумілою, тож можна назвати цей пункт якось по-іншому – “емпатія” чи “мамина внутрішня робота”, – але головне, що це працює.

3. Повноцінне харчування, в тому числі продукти, багаті на магній (гречка, квасоля, горіхи, какао) та калій (помідори, картопля, виноград, банани) – для підтримки нервової системи. Свіжі фрукти й овочі – щоб вистачало вітаміну С. Полівітамінів діти не приймають, але при перших симптомах застуди одразу вживають перевірені вітаміни для підтримки імунітету (з ними недуга минає значно швидше і легше), а з початком похмурих осінніх днів – й омегу-3. Також важливий перекус у школі (наших непогано годують в їдальні, але поки Сашко не хотів туди ходити – давали бутерброди та фрукти з собою) та вода – для підтримки, знов-таки, когнітивної діяльності:) Може, то самонавіювання, але я помічаю, що коли п’єш недостатньо води – думається якось важче, особливо у стані стресу. І навпаки.

4. Відсутність порівняння з іншими. Як на мене, це – дуже важливий фактор. Бо навіть діти одного віку, зібрані в одному класі – насправді дуже різні; й так само відрізняються їхні здібності, темпераменти, особливості. І хоча порада “порівнювати себе лише із собою вчорашнім” уже набридла своєю масовою популярністю, але ж вона дійсно справедлива. Спостерігаючи за своїм Сашком, я ясно бачу, що порівняння сьогоднішньої сторінки в прописах із тією, що була на минулому тижні – дуже надихає його на те, щоби старатися й працювати, докладати зусиль і перемагати. І моє постійне “нічого страшного” у відповідь на те, що інший учень зробив щось краще – теж явно заспокоює його і надихає на вдосконалення. Тут, знову-таки повертаючись до попереднього пункту, важливо щиро вірити в те, що “нічого страшного”, і твоя дитина не повинна бути найкращою в усьому одразу, і вже точно не мусить відповідати всім твоїм уявленням і побажанням… Це непросто для тих, хто ріс в атмосфері порівняння й конкуренції, але ж ніхто не обіцяв, що буде легко :) І я вкотре вдячна Богові за материнство як дорогоцінну можливість змінюватися й рости.

Отакі висновки я зробила з перших двох місяців шкільного навчання. Навіть не знаю, чи буде комусь корисний цей пост, бо ж навчальний рік уже у розпалі… але, можливо, знадобиться батькам майбутніх першокласників. Або ще комусь :) А як минала ваша адаптація до школи? Що б ви могли порадити – бо все ж таки я ще почуваюсь невпевнено у ролі мами школяра? Користуючись нагодою, передаю всім привіт і сподіваюсь, що знову буду писати у блог частіше. Так що – заглядайте!;)

IMG_5859