Tag Archives: молитва

Дерево те, над водою посаджене

Я натрапила на ці слова з Біблії завдяки книжці Елізабет Джордж (про яку хочеться розповісти уже давно, але все ніяк).
Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його!
І він буде, як дерево те, над водою посаджене,
що над потоком пускає коріння своє,
і не боїться, як прийде спекота, –
і його листя зелене,
і в році посухи не буде журитись,
і не перестане приносити плоду! (Єр. 17:78)

До того я знала цей образ дерева лише із першого псалма, і він завжди зачаровував своєю красою, силою, впевненістю:
…Дерево, над водним потоком посаджене,
що родить свій плід своєчасно
і що листя не в’яне його,
і все, що він чинить, щаститься йому. (Пс. 1:3)

Про кого тут мова? Здається, про людину, що хоче бути з Богом, і бути дуже конкретним чином:
…в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує. (Пс. 1:2)

Пані Е.Дж. роздумує над цими місцями у розділі про час особистої молитви — ті хвилини щодня, які ми проводимо наодинці з Богом.
Так, здається, що у західно-християнському світі є добре сформована традиція цього devotional time; є різні технології, що полегшують його і прикрашають — як, наприклад, цей чудовий молитовний щоденник у православної авторки блогу orthodoxmom.com. Дуже надихає! Але ж суть не у красивих записничках.
Суть у тім, що ми обираємо віддати цей час — ці дорогоцінні хвилини нашого дня, коли, можливо, ми нарешті лишилися на самоті і от тепер-то все зробимо!… — на читання Святого Письма і молитву.
Так, це найголовніші стосунки нашого життя.
Але ох, як це важко!..
Принаймні, мені важко. Одразу хочеться переробити все незроблене за останній тиждень, а молитва — ну що молитва, всі ми знаємо, скільки разів на день пересічна мама звертається до Нього! Скільки коротких сердечних криків супроводжують наше приготування їжі, вдягання на прогулянку, власне прогулянку із високими гойдалками, на яких обов’язково треба стояти і сильно гойдатися, і навчання, і всі дрібні сварки, і недуги, і поїздки громадським транспортом, і вечори — ох, ці вечори, коли сил немає вже ні на що, а попереду ще Велика Битва Вкладання Спати! Мама не може не молитися; інакше їй не зберегти здорового глузду і мирного серця. То, може, цього й досить?..
Комусь, можливо, й досить. Але моя практика показує, що день, який почався із п’ятнадцяти хвилин читання й молитви та день, який почався якось інакше — це зовсім, зовсім різні дні. А якщо не вдалось піднятися раніше й лишитись на самоті, то ті самі хвилини за ранковим чаєм, навіть у присутності родини, змінюють дуже багато. Замість інстаграму, так :)
Тому що Божі обіцянки — на відміну від усього іншого — незмінні.
IMG_20150720_113808
Перший псалом я звикла чути як частину першої кафісми, на початку всенощного бдіння, коли тільки-тільки проспівали 103 псалом, і вечірнє світло заглядає у вікна храму, і свіжий спокійний голос із кліросу читає:
И будет яко древо насажденное при исходищих вод,
еже плод свой даст во время свое,
и лист его не отпадет,
и вся, елика аще творит, успеет.

Як же хочеться “успеть” — водночас встигнути та досягти успіху — в усьому, що я робитиму сьогодні. Як хочеться принести свій плід у свій час — не поспішати і не зневірятися, і не намагатися вродити замість яблука, скажімо, хурму… Як хочеться у кожній ситуації розрізняти головне і другорядне, не поспішати з висновками і покараннями, любити, не шкодуючи серця — сьогодні, зараз, щогодини. Тримати Боже Слово у пам’яті, у серці, щоб воно було головним маяком у моєму локальному життєвому морі.
Можливо, саме сьогодні це вдасться.