Tag Archives: корисне

Підготовка до Великого посту з дітьми: корисні ресурси!

Вітаю з останнім тижнем зими! Для мене вона промайнула надто швидко цього року – бо стільки запланованого так і не встиглося зробити, – але й весни вже хочеться. І наближається Великий піст – Lent, весна духовна, десятина від року! Один із найулюбленіших моїх періодів, і щороку я чекаю на нього, затамувавши подих, хоча й знаю, що буде вогко й холодно, тягнутиме до м’яса і соцмереж, а часті служби, на які кортить зайти хоч на декілька хвилин, розбиватимуть звичний ритм життя… Але ж так хочеться скинути баласт набридлого егоїзму, страху, зневіри – і вирватися туди, нагору, де свіжий вітер і свобода любити. І Піст – найкращий для того час.

Файл 25.02.17 13 40 23

Ми всі зараз нездужаємо, підкошені традиційною лютневою застудою, але крізь хворобливий туман я намагаюсь зосередитися і якось підготуватися до Посту. Хочеться максимально спростити кухню, зменшити час і витрати на приготування їжі, загалом, трохи послабити ту зацикленість на їжі, яка, на жаль, у мене є… Підшукую прості та швидкі рецепти і планую ділитися ними в інстаграмі; перший уже є – смажений імбирний рис за мотивами китайської кухні. Ну й ще мене незмінно надихає розділ пісних рецептів на сайті душевної домашньої кухні “Мамина печка”!

Ще дуже хочеться – втім, не знаю, чи вийде, бо хочеться мені цього щороку:) – протягом Посту приділити більше уваги нашій оселі, навести скрізь порядок і чистоту, ще й гарно прикрасити до Свята (ідеї для прикрашання складаю на своєму пінтересті). Це пов’язано з моїм головним завданням зараз – навчитися жити в реальності, бути присутньою думками там-де-я-є. Бо чомусь мої думки майже завжди літають деінде, і це вимотує. Вдячна, що в мене є діти та домашні обов’язки, що вимагають моєї постійної присутності та активної участі, і в такий спосіб повертають до реальності. Але мені б хотілося бути в цій реальності постійно, а не смикатися весь час туди-сюди :) Тож менше наркотичного читання, менше порожніх балачок (чоловіче, лови мене на слові!:)), телефон на поличку – і вперед: займатися з дітьми, гуляти, готувати, наводити лад і красу. Побажайте мені успіху:)

Ну і найголовніше – підготовка до свідомого проживання Посту з дітьми. У нас, через нинішню обмеженість моїх сил, буде найпростіший мінімалістичний Постовий календар і картинки до нього (тут його можна завантажити безкоштовно), хоча взагалі в мережі можна знайти багато чудових творчих прикладів саморобних календарів! Мені, приміром, дуже подобається такий від матушки Емілії. А ще вперше роздрукую для Сашка та Ясі “Пасхальні паспорти” – хіт серед моїх західних друзів (також існують різні варіанти; звідси) можна завантажити безкоштовний макет двомовного – російсько-англійського – паспорту. З цим паспортом дитина вирушає у постову подорож до Пасхи, і позначає в ньому кожну службу, яку вдалося відвідати. І паспорт, і календар дають чудові нагоди до того, щоб поговорити про кожен тиждень Великого посту. Для себе я читатиму книгу “Великий піст” о. Олександра Шмемана, і по можливості ділитимуся найголовнішим із дітьми. Як правило, всі наші розмови про церковні свята відбуваються у ті п’ять хвилин, що ми йдемо від дому до храму, – решту часу вони надто зайняті :), а в ці хвилини готові слухати і сприймати – тому я люблю почитати й подумати про службу заздалегідь, щоб могти коротко розповісти про найважливіше.

А ще з’явилася дуже корисна і мудра стаття матушки Вікторії Могильної про проведення Посту з дітьми! Там стільки любові та дорогоцінного багаторічного досвіду – прочитайте обов’язково!
А які ваші плани на Піст? Що плануєте читати, які завдання ставите, чим займатиметеся з дітьми? Буду вдячна, якщо поділитесь вашими планами та ідеями! Світлого і плідного вам Посту!

Моя третя вагітність та її уроки

Я так люблю ранні ранки! Передусім за їхню особливу тишу і можливість зосередитися. За мої особисті півгодини – з чашкою гарячого чаю і бажанням записати декілька думок. Думки стосуються моєї нинішньої вагітності та, ймовірно, можуть бути цікаві таким само мамам, які крутяться зараз у цьому екзистенційному вирі та проживають власні уроки.
IMG_2203
Отже… Можливо, це не зовсім правильно, але я сприймаю все моє життя з дітьми як постійний багаторівневий квест, де кожен етап ставить нові завдання і спонукає до нових відкриттів. Такий безкоштовний і неуникний тренінг особистісного росту. Ця вагітність не є винятком, і ось уже двадцять шість тижнів як я проходжу тренінг підвищеної інтенсивності. Підвищеної – бо у вагітності задіяне тіло, ти вже ніяк не можеш ігнорувати його з його потребами, і це дуже, дуже смиряє і заземлює.

На початку цього року я писала тут про слово-фокус на рік, і це було – “праця”. Але вже у березні, коли я дізналася про нову дитинку (у перший день Великого Посту! це було якось так радісно і знаково) і майже одразу “впала” із токсикозом, це слово розкрилось мені зовсім по-новому. Бо це було жахливо :) Постійна нудота і повна відсутність сил; детальніше писати не хочеться, але хто через це пройшов, той розуміє. Три з половиною місяці, що фактично випали з життя, бо я не могла нічого. Особливо я не могла готувати їсти – а це ж одне з моїх улюблених занять. Не могла терпіти і не скиглити. Не могла писати, фотографувати, і навіть читати було важко. Та що там – просто стояти поруч із гойдалкою, поки Яся гойдається, було щоденним випробуванням :) А найстрашнішим було те, що я втратила радість. Отут і відкрилася правда про моє духовне життя – що я можу радіти лише тоді, коли нічого не болить, тобто не маю справжньої віри, а весь дім моєї душі збудований таки не на Камені, а на пісочку… Ця правда була дуже сумною. І я зрозуміла, що головний напрямок моєї праці має лежати якраз десь тут. Що найголовніша моя робота – це робота душі, бо тільки вирісши в цьому напрямку, я зможу добре дбати про свою сім’ю і взагалі, жити повноцінним життям. Ні, не так: що справжнє повноцінне життя можливе лише в Богові, а всі решта пріоритетних, важливих для мене речей просто випливають із цього. Це дуже логічно і очевидно, але я по-справжньому я це відчула тільки зараз… Що ж, краще зрозуміти це у тридцять років, аніж ніколи – і почати, нарешті, рух у потрібному напрямку.
IMG_4900
Коли моє самопочуття покращилось і настав благословенний другий триместр з його припливом сил і енергії, там на мене чатувало інше приголомшливе відкриття. Виявляється, я зовсім не так потребую відпочинку, часу-для-себе та різноманітних розваг, як мені то здавалося протягом останніх років! Не те щоб я мала можливість часто відпочивати:) – скоріше, навпаки; але цей відпочинок ввижався чимсь таким бажаним, таким необхідним, що його брак змушував мене страждати і почуватися позбавленою чогось хорошого і важливого. А тепер, коли завдяки любові, турботі та більш вільному графіку чоловіка я отримала можливість відпочивати… то зрозуміла, що насправді нічого тут особливого нема. Що проста щоденна праця, коли робиш її з любов’ю та смислом, дає – не забирає, а дає! – дуже багато сил. І все, чого я потребую для щасливого функціонування – це виважений ритм без зайвих стресів і нереалістичних дедлайнів. Та ще, звісно, мої дорогоцінні півтори-дві години тиші щоранку. Я така вдячна за те, що стан здоров’я і загальні родинні ритми зараз дозволяють мені це організувати! Найкращий час для того, щоб налаштуватися на день, подумати про Дійсно Важливе, скласти всі необхідні списки і плани, і навіть попрацювати. Так, бонусним відкриттям другого триместру стало те, що я можу працювати без відриву від родини, і це мені подобається! Дуже вдячна моєму роботодавцеві;) за те, що її влаштовує мій повільний темп перекладу. Таке це приємне відчуття – працювати головою і знати, що це приносить користь твоїй родині. Тішу себе думкою про те, що це трохи наближає мене до мого улюбленого образу доброчесної жінки з книги Приповістей, р.31 :)
IMG_2523
Зараз я стою на початку третього триместру і ще не знаю, що він принесе. Поки що все йде за графіком – сил потроху меншає, стає важко ходити, стояти, сидіти й лежати :) – але водночас є розуміння того, що це взагалі не страшно. Бо ми вже так чекаємо зустрічі з цим новим хлопчиком. Мріємо (звісно, найсолодше – чути, як про нього мріють діти!) і готуємося. Цього разу є розуміння того, що, хоча це вже третя вагітність, я ще багато чого не знаю, і хочеться більш вдумливо підготуватися до пологів та якнайкраще продумати організацію перших місяців з малюком. І як же добре, що є можливість вчитися у більш досвідчених мам. У травні мені вдалося потрапити на зустріч з Ольгою Хілл, за якою я давно слідкую в інстаграмі – це надзвичайна жінка, якій вдається поєднувати обов’язки мами шістьох дітей (без помічників і на дистанційному навчанні), танцівниці балету і арт-директора, і просто вона – дуже щира, сяюча, добра і глибока людина. Ця безкоштовна двогодинна зустріч у форматі питання-відповідь дала мені дуже багато (ось тут є її запис, кому цікаво). 1-2 жовтня вона знову приїздить до Києва із дводенним семінаром на різні материнські теми – від вагітності до роботи з дітьми, тут є детальна програма, а тут – можна зареєструватися і сплатити символічну суму. Я дуже сподіваюся, що в мене вийде потрапити на ці семінари і навчитися чогось дійсно потрібного і корисного. Якщо комусь із вас теж цікаві ці теми – буду рада побачитися на семінарах!
А, і ще про корисне: порадьте якісь хороші фізичні вправи для третього триместру? Ніяких особливих проблем не маю, просто дуже бракує фізичної сили та витривалості. А образ тендітної кволої пані привабливий лише у книжках і зовсім не годиться для пологів і життя з немовлятком :)

Зберегти

Клаптики лютоберезня і підготовка до Посту

Лютий тягнувся якось занадто довго – напевно, тому, що я вже дуже чекала весни. Шукала її прикмети повсюди, дивилася в небесну блакить, а сірі дні налаштовувалась просто перетерпіти, як терплять закачування: от приїдемо – і минеться. В другій половині місяця, що була, за моїми відчуттями, особливо хмарною, мене захопила справжня апатія – і, на жаль, не та, що “безстрастя”. Просто не хотілося ні-чо-го. Здається, з роками в мене розвинулася справжня сонцезалежність, бо не пригадую такого в дитинстві чи в юності. А ви не спостерігали за собою такого?
IMG_3829

Ще цей місяць був дуже про друзів і про рідних, та й загалом – про людей. Зустрічі, телефонні розмови, листи, посилки регулярно зачудовували мене: ну як? Як можна бути такими добрими, такими глибокими, терплячими, щедрими, благородними? Я теж так хочу! На щастя, в мене вже минувся той час, коли від цього бажання я впадала у зневіру; тепер – тільки вчитися (в них) і працювати (над собою). Фотографій не покажу, але знайте, дорогі люди: ви в моєму серці, і я дуже вдячна вам за приклад.

Що можу показати – це дещо із подарунків Ані:
IMG_3163
Ікона моєї улюбленої святої, праведної Іуліанії Лазаревської! Аня вишила її для мене, і тепер я дякую й милуюся. Важко навіть уявити, що золоті ручки Ані працювали над цим аж у Бразилії, довго і терепляче, потім все спакували, віднесли на пошту, і вже через місяць посилка була в мене! Чесно – я плакала, розпаковуючи її. А ще там були фетрові іграшки для Сашка та Ясі, теж пошиті власноруч. Така тонка робота, і така радість для дітей!
IMG_1825

Дуже багато мені дають зустрічі для жінок “Между нами”. Поки що вдалося побувати на двох :) Вони створюють те саме жіноче навколоцерковне коло спілкування, про яке мені давно мріялося, і яке не замінити читанням книжок і спілкуванням у соцмережах. Бо бачити живий приклад, “явлення” того, про що ти читала, безцінно; це надихає і дає надію.

Взагалі, останнім часом якось дуже втомилася від соцмереж (при тому, що я там дуже мало буваю). Почала відчувати і тиск, і класичний FOMO – страх щось пропустити, – і бажання бути-не-гірше-ніж… Тому на період Посту я з великою радістю піду з усіх таких місць і, сподіваюсь, щось переосмислю та повернуся зі спокійною душею та світлою головою… Зараз хочеться розвитку вглиб, а не вшир – поменше інформації, побільше осмислення і дії. Бо реальне життя – воно таки нереально прекрасне. І, насправді, година живого спілкування з подругою варта не менше ніж місяця взаємних лайків :) А краса, та сама, за якою так хочеться гнатися по всьому інтернету – насправді є тут, поруч, навіть у трохи грубому та невлаштованому просторі робочого передмістя.
IMG_3942
У геть неочікуваному букеті тюльпанів, сфотографованих похмурого сірого дня.
IMG_1856
В ігровому безладі (останні захоплення дітей – халабуди-“потаємні сховища” і ниткова павутина по всій дитячій), у сонних личках і скуйовджених волоссях, у втомленій усмішці чоловіка, у неідеальному домашньому торті… Вона повсюди, тільки треба бути готовим її побачити. Не боятись її нефотогенічності та неможливості поділитися нею з іншими. Просто дякувати…

До кінця тижня хочу встигнути приготувати постовий календар (Сашко вже почав згадувати про минулорічний!) і скласти приблизне меню на початок посту, щоб потім не лазити розпачливо по всьому інтернету :) Пісні рецепти зазвичай шукаю тут:
Мамина печка – напевно, мій улюблений сайт рецептів – дуже душевний!
Меню недели – суворо й лише по ділу, але таки багато корисного.
Orthodoxmom.com – тут рецепти західної традиції від Сильвії Леонтарітіс. Цікаво, як в іншому культурному контексті можна по-іншому готувати пісні страви. Там само є приклад планування пісного меню.

Ну от і все. Здається, я знову писала це більше тижня:) Тимчасово прощаюся, бажаю всім теплої весни, миру в серці, радості щодня, а тим, хто постуватиме – плідного посту!

Мій план на рік: праця!

Коли всі друзі підбивали підсумки року минулого і складали плани на рік, що розпочався, я чи то хворіла, чи то гальмувала…:) А якщо серйозно, то, міцно задумавшись над цим, зрозуміла, що підсумків року озвучити не можу. Було так багато всього, і буденні події були так щільно наповнені різними осмисленнями та осяяннями, що пригадати щось конкретне важко. А озвучувати щось аж настільки особисте як результати осяянь – напевно, не варто, бо воно має смисл тільки для мене, на тому конкретному етапі, який я проживаю зараз.

Що ж до планів на цей, свіженький, рік, то мені дуже сподобалась ідея, вичитана в англомовному інтернеті: обрати слово року. Певний концепт, про який було б добре згадувати щодня та звіряти з ним свій внутрішній курс. Минулого року це було слово “довіра”, і, Божою милістю, мені дійсно вдалося просунутися в цьому напрямку. А на наступний рік я обрала те, чого дуже потребую зараз – “праця”. Так, дуже дивно, але тільки нещодавно я збагнула, що саме відсутність звички до наполегливої, радісної, щоденної праці істотно псує мені життя. І у веденні господарства, і у стосунках з дітьми, і у робочих проектах мені страшенно заважає лінь. І це провалля між моїми прекрасними мріями та, м’яко кажучи, незадовільними реаліями вирите саме моєю лінню та небажанням працювати. І тут мені так закортіло те провалля чимось закидати, утрамбувати, наносити зверху чорнозему – та й посадити прегарні квіточки! Словом, на тридцять першому році життя взялась я, нарешті, до роботи над виробленням звички працювати :)
Файл 22.01.16 18 12 44
А от у дитинстві все було інакше. Добре пам’ятаю, як я любила виконувати бабусині доручення по господарству, як раділа, коли щось добре виходило. І маленький віничок пам’ятаю (ним я замітала нашу величезну – як на мої тодішні уявлення – кімнату), і тонкі лляні рушники, якими витирала посуд, і дрібне прання, яке вимагало часу та зусиль, але ж якими свіжими та ароматними були чисті речі! А якщо сама робота була неприємною, то її виконання приносило іншу радість – перемоги над своїм небажанням. І дуже хочеться повернути ці радості у теперішнє життя. Щоб не марнувати такий дорогоцінний час, а використовувати кожну можливість зробити щось хороше – і робити це добре. Можливо, час від часу звітуватиму тут про те, як просуваються справи – раптом для когось це також актуально?

А поки що поділюся оцим коротким відео про небезпеку багатозадачності – чесно кажучи, мене воно трохи шокувало. Бо я, навпаки, звикла аж якось пишатися тим, як багато всього можу робити паралельно, а втрату продуктивності та “туман у голові” впродовж останніх років списувала на проблеми зі здоров’ям. Виявляється, все пов’язано :) Раджу не пошкодувати дев’яти хвилин і послухати тут!
А як у вас зі звичкою до праці? І яке слово обрали б ви на цей рік, якщо вам близька така ідея? Поділіться :)

Де живуть не-піратські книжки

Відколи я попрощалася з піратською Windows і перейшла на безкоштовну Ubuntu, то стала активніше цікавитися легальними електронними книжками. Раніше я теж час від часу їх купляла, але піратська ОС вкупі з фотошопом лежали у моїй свідомості непідйомним тягарем і всіляко натякали, що краще завантажити щось із торентиків… А тепер, навпаки, хочеться бути максимально чесним і по можливості – все ж таки купувати.
Але якщо українські книжки можна недорого придбати на bookland.com (чудовий зручний сайт, що надає уривки для ознайомлення незгірш від Амазону), то англомовні на тому ж Амазоні коштують не менш десяти доларів за штуку, що з нинішнім курсом валют видається таки забагато… Тож я дуже зраділа, знайшовши англомовну бібліотеку Scribd.com, що працює за принципом абонементу: платимо $8.99 на місяць і читаємо, скільки влізе! Звісно ж, у них є й додатки для IOs та Android, щоб читати в дорозі, вночі та на дитячому майданчику (сусіди підтвердять, що без телефону мене там не бачили). Особливо радує те, що в перший місяць можна читати безкоштовно, а якщо перейти за реферальним посиланням (ось воно – ще раз), то й не один місяць, а два! А якщо раптом не сподобається, то скасувати передплату можна в будь-який час. Словом, щиро раджу: вибір там великий, а умови – дуже приємні. Я, наразі, взялася за Artist’s Way Джулії Кемерон, а на черзі маю ще купу всього, що давно хотіла прочитати. І, може, ви теж щось порадите?;)
ebook reading
(c) Pinterest