Tag Archives: Великий Піст

Підготовка до Великого посту з дітьми: корисні ресурси!

Вітаю з останнім тижнем зими! Для мене вона промайнула надто швидко цього року – бо стільки запланованого так і не встиглося зробити, – але й весни вже хочеться. І наближається Великий піст – Lent, весна духовна, десятина від року! Один із найулюбленіших моїх періодів, і щороку я чекаю на нього, затамувавши подих, хоча й знаю, що буде вогко й холодно, тягнутиме до м’яса і соцмереж, а часті служби, на які кортить зайти хоч на декілька хвилин, розбиватимуть звичний ритм життя… Але ж так хочеться скинути баласт набридлого егоїзму, страху, зневіри – і вирватися туди, нагору, де свіжий вітер і свобода любити. І Піст – найкращий для того час.

Файл 25.02.17 13 40 23

Ми всі зараз нездужаємо, підкошені традиційною лютневою застудою, але крізь хворобливий туман я намагаюсь зосередитися і якось підготуватися до Посту. Хочеться максимально спростити кухню, зменшити час і витрати на приготування їжі, загалом, трохи послабити ту зацикленість на їжі, яка, на жаль, у мене є… Підшукую прості та швидкі рецепти і планую ділитися ними в інстаграмі; перший уже є – смажений імбирний рис за мотивами китайської кухні. Ну й ще мене незмінно надихає розділ пісних рецептів на сайті душевної домашньої кухні “Мамина печка”!

Ще дуже хочеться – втім, не знаю, чи вийде, бо хочеться мені цього щороку:) – протягом Посту приділити більше уваги нашій оселі, навести скрізь порядок і чистоту, ще й гарно прикрасити до Свята (ідеї для прикрашання складаю на своєму пінтересті). Це пов’язано з моїм головним завданням зараз – навчитися жити в реальності, бути присутньою думками там-де-я-є. Бо чомусь мої думки майже завжди літають деінде, і це вимотує. Вдячна, що в мене є діти та домашні обов’язки, що вимагають моєї постійної присутності та активної участі, і в такий спосіб повертають до реальності. Але мені б хотілося бути в цій реальності постійно, а не смикатися весь час туди-сюди :) Тож менше наркотичного читання, менше порожніх балачок (чоловіче, лови мене на слові!:)), телефон на поличку – і вперед: займатися з дітьми, гуляти, готувати, наводити лад і красу. Побажайте мені успіху:)

Ну і найголовніше – підготовка до свідомого проживання Посту з дітьми. У нас, через нинішню обмеженість моїх сил, буде найпростіший мінімалістичний Постовий календар і картинки до нього (тут його можна завантажити безкоштовно), хоча взагалі в мережі можна знайти багато чудових творчих прикладів саморобних календарів! Мені, приміром, дуже подобається такий від матушки Емілії. А ще вперше роздрукую для Сашка та Ясі “Пасхальні паспорти” – хіт серед моїх західних друзів (також існують різні варіанти; звідси) можна завантажити безкоштовний макет двомовного – російсько-англійського – паспорту. З цим паспортом дитина вирушає у постову подорож до Пасхи, і позначає в ньому кожну службу, яку вдалося відвідати. І паспорт, і календар дають чудові нагоди до того, щоб поговорити про кожен тиждень Великого посту. Для себе я читатиму книгу “Великий піст” о. Олександра Шмемана, і по можливості ділитимуся найголовнішим із дітьми. Як правило, всі наші розмови про церковні свята відбуваються у ті п’ять хвилин, що ми йдемо від дому до храму, – решту часу вони надто зайняті :), а в ці хвилини готові слухати і сприймати – тому я люблю почитати й подумати про службу заздалегідь, щоб могти коротко розповісти про найважливіше.

А ще з’явилася дуже корисна і мудра стаття матушки Вікторії Могильної про проведення Посту з дітьми! Там стільки любові та дорогоцінного багаторічного досвіду – прочитайте обов’язково!
А які ваші плани на Піст? Що плануєте читати, які завдання ставите, чим займатиметеся з дітьми? Буду вдячна, якщо поділитесь вашими планами та ідеями! Світлого і плідного вам Посту!

Клаптики лютоберезня і підготовка до Посту

Лютий тягнувся якось занадто довго – напевно, тому, що я вже дуже чекала весни. Шукала її прикмети повсюди, дивилася в небесну блакить, а сірі дні налаштовувалась просто перетерпіти, як терплять закачування: от приїдемо – і минеться. В другій половині місяця, що була, за моїми відчуттями, особливо хмарною, мене захопила справжня апатія – і, на жаль, не та, що “безстрастя”. Просто не хотілося ні-чо-го. Здається, з роками в мене розвинулася справжня сонцезалежність, бо не пригадую такого в дитинстві чи в юності. А ви не спостерігали за собою такого?
IMG_3829

Ще цей місяць був дуже про друзів і про рідних, та й загалом – про людей. Зустрічі, телефонні розмови, листи, посилки регулярно зачудовували мене: ну як? Як можна бути такими добрими, такими глибокими, терплячими, щедрими, благородними? Я теж так хочу! На щастя, в мене вже минувся той час, коли від цього бажання я впадала у зневіру; тепер – тільки вчитися (в них) і працювати (над собою). Фотографій не покажу, але знайте, дорогі люди: ви в моєму серці, і я дуже вдячна вам за приклад.

Що можу показати – це дещо із подарунків Ані:
IMG_3163
Ікона моєї улюбленої святої, праведної Іуліанії Лазаревської! Аня вишила її для мене, і тепер я дякую й милуюся. Важко навіть уявити, що золоті ручки Ані працювали над цим аж у Бразилії, довго і терепляче, потім все спакували, віднесли на пошту, і вже через місяць посилка була в мене! Чесно – я плакала, розпаковуючи її. А ще там були фетрові іграшки для Сашка та Ясі, теж пошиті власноруч. Така тонка робота, і така радість для дітей!
IMG_1825

Дуже багато мені дають зустрічі для жінок “Между нами”. Поки що вдалося побувати на двох :) Вони створюють те саме жіноче навколоцерковне коло спілкування, про яке мені давно мріялося, і яке не замінити читанням книжок і спілкуванням у соцмережах. Бо бачити живий приклад, “явлення” того, про що ти читала, безцінно; це надихає і дає надію.

Взагалі, останнім часом якось дуже втомилася від соцмереж (при тому, що я там дуже мало буваю). Почала відчувати і тиск, і класичний FOMO – страх щось пропустити, – і бажання бути-не-гірше-ніж… Тому на період Посту я з великою радістю піду з усіх таких місць і, сподіваюсь, щось переосмислю та повернуся зі спокійною душею та світлою головою… Зараз хочеться розвитку вглиб, а не вшир – поменше інформації, побільше осмислення і дії. Бо реальне життя – воно таки нереально прекрасне. І, насправді, година живого спілкування з подругою варта не менше ніж місяця взаємних лайків :) А краса, та сама, за якою так хочеться гнатися по всьому інтернету – насправді є тут, поруч, навіть у трохи грубому та невлаштованому просторі робочого передмістя.
IMG_3942
У геть неочікуваному букеті тюльпанів, сфотографованих похмурого сірого дня.
IMG_1856
В ігровому безладі (останні захоплення дітей – халабуди-“потаємні сховища” і ниткова павутина по всій дитячій), у сонних личках і скуйовджених волоссях, у втомленій усмішці чоловіка, у неідеальному домашньому торті… Вона повсюди, тільки треба бути готовим її побачити. Не боятись її нефотогенічності та неможливості поділитися нею з іншими. Просто дякувати…

До кінця тижня хочу встигнути приготувати постовий календар (Сашко вже почав згадувати про минулорічний!) і скласти приблизне меню на початок посту, щоб потім не лазити розпачливо по всьому інтернету :) Пісні рецепти зазвичай шукаю тут:
Мамина печка – напевно, мій улюблений сайт рецептів – дуже душевний!
Меню недели – суворо й лише по ділу, але таки багато корисного.
Orthodoxmom.com – тут рецепти західної традиції від Сильвії Леонтарітіс. Цікаво, як в іншому культурному контексті можна по-іншому готувати пісні страви. Там само є приклад планування пісного меню.

Ну от і все. Здається, я знову писала це більше тижня:) Тимчасово прощаюся, бажаю всім теплої весни, миру в серці, радості щодня, а тим, хто постуватиме – плідного посту!

Друга неділя Великого Посту

З початком Великого Посту всіх, кого я ще не вітала!
Від Прощеної неділі збираюся сюди написати, але все не доходять руки : ) Як чомусь буває щороку, Піст приніс нові завдання, нові турботи, а ще ж треба було заздалегідь підготуватися у плані суто харчовому – передивитися рецепти, скласти меню… Я цього не зробила, і тому ще досі трохи спантеличена в кухонних питаннях.

Сашко вперше тримає свідомий піст у їжі – відмовляється від цукерок. Чесно кажучи, я не сподівалася, що він протримається довше, ніж два-три дні, але наразі він таки постує : ) Пишаюся – і молюся, щоб він зрозумів зміст усього цього. Я теж не їм цукерок, на пару із ним, і обмежую інтернет-активність. Натомість намагаюся більше часу проводити в реальності, та й взагалі якось більш усвідомлено проживати свої дні. Цьому дуже сприяє переклад, дедлайн якого невпинно наближається, та бажання все гарненько прибрати перед Великоднем. Мені дуже подобається традиція поєднувати весняне генеральне прибирання із Постом – уся ця символіка підготовки, очищення і, зрештою, входження у Свято.

Завтра будемо читати із Сашком одне з літургійних читань цієї неділі – оповідь про розслабленого (Мк 2: 1–12). Звернемо увагу на зв’язок одужання із прощенням гріхів і на вчинок друзів хворого, які доклали таких зусиль задля нього: фактично, без них чудо не сталося б. Ось чудова проповідь владики Сурозького Антонія до цього читання.

І роздивимося отаку картину: автор – Юліус Шнорр фон Карольсфельд.
Мене тут захоплюють деталі, й ці обличчя – такі різні, з таким спектром емоцій… Вони ніби оповідають окрему історію – про те, що кожен зустрічає Христа по-своєму – як може, – але це завжди зустріч, що вражає. Хоча, не так: якщо це Зустріч, то вона Вражає.

Юліус Шнорр фон Карольсфельд. Зцілення Розслабленого

Юліус Шнорр фон Карольсфельд. Зцілення Розслабленого