Про сміливість, свободу та принцип чужого раба

Христос воскрес!!! Цього року маю якесь особливо пронизливе відчуття: ми пережили зиму! Ми дожили до Пасхи!
IMG_4920
Цей Піст промайнув чомусь дуже швидко. Майже нічого з напланованого реалізувати мені не вдалося; особливо не вдалося проводити менше часу на кухні, але я не втрачаю надії колись таки освоїти достатню кількість швидких пісних страв… Зате це був час активної внутрішньої роботи. Почалося все з того, що наприкінці лютого я згадала про “слово року” і збагнула, що попередній рік уже скінчився – а отже, слово потрібно міняти! Новим словом року я обрала сміливість – чесноту, якої мені катастрофічно не вистачає. І…почалося. Я дуже вдячна Господу за можливості боротися зі своїми страхами і бути сміливішою, хоча від кожної з них у певний момент кортіло залізти під диван і ніколи, ніколи вже звідти не вилазити. Важко мені дається вихід “на люди”! Але тим не менше: вперше я брала участь у двох інтерв’ю – для сайту Дочки-матери та для проекту “Красота материнства”. Для останнього навіть була проведена фотосесія; це також було непросто, зате тепер у мене є гарні фото:)
DSC_0632
Також вперше вийшло на поверхню та отримало несподівану підтримку моє багаторічне бажання співати у церкві з дітьми, і протягом усього посту ми з дітьми нашої парафії розучували мою улюблену пасхальну пісню на слова святителя Миколая Сербського – “Радуйтеся!”. Ми виступали в Неділю жон-мироносиць і, сподіваюсь, попри технічну недосконалість, у нас таки вийшло всіх порадувати. Хоча для мене це було дуже страшно. Бо хто я така, щоб співати з дітьми? В мене немає ні відповідної освіти, ні досвіду. І хто я така, щоб давати інтерв’ю, або перекладати Житія, або, зрештою, писати у цей блог?..

І, промучившись достатньо довго та інтенсивно, я збагнула одну річ.
Все, що ми робимо тут – ми робимо не людям, а Богові. Ми виконуємо (або не виконуємо) Його волю, ми реалізовуємо Ним видані таланти, ми любимо Його дітей, ми змінюємо Його світ… І ми повинні звітуватися лише Йому. І лише Він у змозі по-справжньому знати, оцінювати і судити кожного з нас.
Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає” – скільки я проплакала над цими словами, і яку неймовірну свободу вони дають! Свободу чинити по совісті, коли, здається, ніхто з тобою не згоден. Свободу не порівнювати себе з іншими, а спокійно робити те, до чого лежить серце; не боятися осуду – а просто робити, щоби було зроблено, і тому що ти не можеш не. Але й іншу, не менш дивовижну свободу – не давати оцінок іншим людям, навіть якщо ти з ними не погоджуєшся категорично. Людина може помилятися, і дуже сильно, але передусім вона є не твоїм сусідом, а дитям Божим, і має звітуватися лише перед Ним. Бо Господь дбає про всіх, і кожного веде окремим шляхом, і невідомо, чи не виведе цей звивистий шлях на верхівку найвищої гори – але точно відомо, що, відволікаючись на судження, ти спотикнешся і зійдеш із власної стежини.

Це нове знання ввело мене до якогось інакшого модусу існування – щодня я ніби заново його пригадую і синхронізую з ним свої дії та думки. Це, здається, ще більше сповільнює мій і без того неквапний зараз ритм – але результат безумовно того вартий. І тому я ділюся цим досвідом тут, у надії, що комусь він також буде корисним. Хоча в глибині душі мені здається, що більшість моїх друзів і читачів давно знають секрет цієї свободи і живуть згідно з ним :) Але ж раптом?
2017-05-01 11.05.39

8 thoughts on “Про сміливість, свободу та принцип чужого раба

  1. Анна

    чудесно открытие жить для Бога и людей. Ведь Бог живет через нас!
    Для меня в свое время и слова павла тоже были потрясением и открытие это было чудесным.
    Страх не пропадает никогда. Кто начал его испытывать это уже до конца жизни тут. Но трус тот, кто боиться и не делает, а не тот, кто боится и делает.
    Для меня есть еще одно открытие. Жить не оправданием и не в заслугу Спасения, а жить, благодяря за Спасение, которое мы получили.

    Reply
    1. Люба Post author

      Жизнь как благодарность за Спасение – это глубоко… Тебя натолкнули какие-то слова из Писания на это? Поделись? Ты его явно лучше меня знаешь, я еще только открываю многое.
      Спасибо, Анечка!

      Reply
  2. sine-linea

    Христос Воскресе!

    Хоть предыдущий вопрос был адресован и не мне, я тоже задумалась:
    ***Жизнь как благодарность за Спасение – это глубоко… Тебя натолкнули какие-то слова из Писания на это? Поделись? ***

    Сразу пришли на ум такие слова: “Вы куплены дорогою ценою; не делайтесь рабами человеков” (1 Кор. 7:23). Для меня это и “про жизнь в благодарность”, и “про смелость”.

    Reply
  3. Анна

    Я не знаю, как другие, но всегда думала, что даже если мы совершаем ошибки или у нас не получается что-то, в любом случае это было задумано свыше. И спустя время мы увидим, для чего все было))

    Reply
  4. Юлия

    Вы и впрямь заставляете других людей о многом задуматься. Не спеша поразмышлять о жизни.

    Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *