Клаптики жовтня

Жовтень був увесь про одужання, про уповільнення, про підготовку-до. І ще, як завжди, про чудеса.

Якщо такий клінічний холерик, як я, починає розказувати вам про уповільнення – це не жарти. Хоча я сміюся з себе не менше чотирьох разів на день, але насправді єдине, чого зараз хочеться – і можеться – це повільно, але невпинно рухатися, цеглинка за цеглинкою перебираючи ті справи, що лежали незавершеними місяцями й роками. Всюди навести лад. Повикидати все зайве. Купити все необхідне. Бо до дня ікс лишається зовсім небагато, і хочеться все завершити до. Поставити крапку і почати з нової сторінки, без думок про незавершені справи. Скільки б я не засуджувала міфологічне мислення, постійно ловлю себе на ньому. От і зараз: це глибоке і тривожне відчуття пологів як порогу, переходу між світами. І хтозна, чи зможемо ми його перейти… Здається, бажання “доробити ВСЕ” коріниться саме тут. І хоча воно, зрештою, досить продуктивне – я вдячна рідним, що своєю підтримкою вибивають цей морок із моєї голови :)

Вдома найбільші переміни спіткали дитячу кімнату. Річ у тім, що ми отримали в подарунок двоповерхове ліжко. Так-так, те саме, що отець збирався майструвати сам – і що було геть неможливим через його лікарняні пригоди у вересні. Не питайте мене, звідки беруться люди, що дарують ледь знайомим нам двоповерхові ліжка (і ще декілька коробок із матеріалами для творчості та книжками – на додачу). Просто от – є такі чарівники. І завдяки їм діти мають тепер власний замок-піратський корабель-стаціонарне таємне сховище, на якому вони вдень граються, а вночі мирно сплять (хоча час від часу дехто падає з нижнього поверху, а ще дехто часом приходить до нас поскаржитися на страшний сон… але то дрібниці). А ще ми купили шафу – і тепер діти мають власну шафу, куди поміщається весь їхній одяг!
Ліжко і шафа з’явилися в один день і постали перед нами отаким величезним конструктором, на радість усім поціновувачам лего.
img_3936

А потім конструктор зібрали.
img_3950

Ці сонні щасливі очі!
img_3946

А наступного дня виявилось, що можна залазити не тільки у шафу, але й на неї…
img_3974

Вниз? Нііі.
img_3976

Окрім перестановок, перебирань і перекладань у нашому помешканні, я багато думала над стосунками з дітьми цього місяця. Дійшла висновку, що там, у стосунках, теж можна чимало всього перебрати, багато чого викинути, а що залишиться – змінити. Поки ще не пізно. Додати всього, чого бракує – тепла, прийняття, якісного часу разом, простого проживання якихось моментів у режимі однозадачності. Бо і домашні справи, і робота, і мої захоплення зачекають (навіть інтернет зачекає), а діти – ні. Вони так неймовірно швидко ростуть, і кожен втрачений день – втрачений у байдужості, у сварках, у моїй не-присутності сердечній поруч із ними – він таки дійсно втрачений. І хочеться, нарешті, навчитись зосереджуватися на головному. Просто любити їх, бо це і є моє найперше завдання. Просто бути з ними, цікавитись тим, що зараз цікавить їх. Обсипатися листям, повільно йти і все роздивлятись дорогою, обговорювати основи біології чи астрономії, відповідати на безліч найнесподіваніших “цьому так?”, гратися у магазин-поїзд-цирк і все таке, вся ця, на погляд дорослої людини, втрата часу – насправді ж вона безцінна. Але скільки років, цікаво, мені потрібно для того, щоби звести докупи теорію і практику і почати жити тим, про що я так добре вмію говорити?..
%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-03-10-16-15-29-14

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-03-10-16-15-29-23

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-06-10-16-11-57-06

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-30-10-16-11-27-59

Добре, що завжди є у кого повчитися. Добре, що я знаю багато чудових мам – серед моїх подруг, у нашій церкві, у нашому дворі – та бачу щасливих дітей. От знаєте, такі діти, в яких прямо на обличчі написано, що їх дуже люблять? Це так надихає і нагадує про головне. Дякую вам, дівчата, ті, хто це читає :)
%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-21-10-16-17-07-55
Ось яскравий приклад щасливих облич – і не тому, що в цей момент вони дивляться мультик :) (просто мультик так добре знерухомлює п’ятьох супер-активних дітлахів)

Тут – творча взаємодія менших, Ясі та Ореста (хоча Орест уже не найменший – бо в останній день жовтня до цієї дивовижної сім’ї прийшов ще один малюк!)
%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-21-10-16-19-42-10
Це – в гостях у Саші та Захара. Вони якимсь чином створюють для дітей справжній казковий світ, і кожна подорож туди – це потрясіння, переосмислення та бажання, з одного боку, знову стати маленькою і всім погратися самій:), а з іншого – негайно повернутися в тут-і-тепер і все це казкове прожити заново разом із власними дітьми.

Так само “в гості до казки” ми потрапили на початку місяця – до чарівників Діни та Олександра (тих самих, що дарують ліжка). Досі шкодую, що не маю жодного фото з того дня, але я все запам’ятала. Будиночок на дереві, вільні (wild-and-free!) діти, творча атмосфера, собаки й мега-кіт… Одним словом, щастя. І, хоча кожна родина унікальна й ми ніколи не можемо по-справжньому перейняти чужих досвід, прийняти чужу модель, але ж як добре, що завжди є в кого повчитися. Роздивитися, надихнутися, подякувати – і йти будувати власну казку.

img_3961

img_3969
Іще одна людина, в якої я постійно вчуся…

img_3956
Просто три покоління Сьомаків на лісовій прогулянці.

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-06-10-16-12-09-51

%d1%84%d0%be%d1%82%d0%be-16-10-16-17-34-22
Я вже сумую за цими жовтневими барвами. Листопад, мій най-неулюбленіший місяць дотепер, зустрів нас снігом… Але цьогорічний листопад, цей сірий, похмурий, холодний, суворий час, повинен принести нам велику зустріч із кимось маленьким. Тож будемо чекати, затамувавши подих. І вам затишного, творчого, радісного місяця, дорогі друзі! Дякую, що заглядаєте!

6 thoughts on “Клаптики жовтня

  1. Наталя

    Дякую, Любо, за Ваші теплі домашні записи. Вони з’являються рідко, але завжди вчасно.

    Reply
  2. Nadiyka Gerbish

    ви дивовижні!
    безмежно вас усіх люблю й так вдячна тобі за кожну нагоду доторкнутися до вас хай зараз отак, через екран, і за твої думки-вголос. довго потім їх ще ношу в голові й потроху перепроваджую в серце.
    домашня праця дає так багато – ця твоя цитата стала основним лейтмотивом усіх тижнів після її прочитання.

    фея – ось хто ти, моя Любочко!

    Reply
  3. oksamytova

    а що таке міфологічне мислення? :)

    ваші діти теж світяться щастям любові і любленості!

    Reply
    1. Люба Post author

      Дякую, Оксаночко! Може, то збоку помітніше :)
      Щодо міфологічного мислення – маю на увазі таке налаштування свідомості, коли всім керують архетипи, стереотипи та інше колективне несвідоме :) Такі спільні для всіх неусвідомлювані установки, які легко використовують різні ідеології (наприклад, протиставлення свій-чужий, наш-не наш) або язичницькі релігії (якщо я зроблю певний ритуал, гарантовано станеться те чи інше).

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *