Клаптики липня

Цей липень видався довгим і дуже насиченим. Діти якось раптово подорослішали, я остаточно звільнилася з університету і стала досить інтенсивно займатись перекладом, ми відсвяткували Сашковий день народження, остаточно впевнились, що чекаємо хлопчика (!) і з ним усе гаразд, з’їздили на відпочинок до Трускавця, стали активно облаштовувати квартиру… Словом, добре роблять Надійка і Оксана, що документують кожен свій тиждень! В кінці місяця важкувато все згадати, та й якось незручно писати довжелезний пост:)
IMG_2675

IMG_2619
– це просто один із не надто спекотних ранків, коли можна було вдягти кофтину й гумачки… Яся дуже полюбляє калюжі. Просто дуже.

Напевно, емоційно головною подією для мене був Сашковий день народження, бо з таким розмахом ми святкували його вперше. Дуже хотілося зробити все якнайкраще. Напередодні вечором, коли Сашко заснув, стала прикрашати кімнату – повісила гірлянду, обклеїла картонну цифру гофропапером, зробила фото-стенд із Сашковими знимками за всі шість років, отримала замовлені літаючі кульки… Сашка на ранок, правда, нічого не вразило, крім подарунка — лего-літака :) Але мені було красиво:))) А кульками можна було ще два дні гратися в повітряний баскетбол.
IMG_2962
Побажанням іменинника було запросити на день народження УСІХ його друзів. ВСІХ зібрати не вдалося, але МАЙЖЕ всі змогли поміститися лише у дворі нашого будинку :) Провели, вперше в моєму житті, квест-пошук викрадених звірят (із тортом в нагороду), і накрили солодкий стіл в альтанці. Начебто всім сподобалося. Сашкові – то точно!
IMG_2881
Одним із завдань квесту було визначити зайву квітку із чотирьох: соняшник, троянда, ромашка, лілія. Ваші варіанти?;)
IMG_2870
Моя кума Катруся взяла на себе купу організаційних питань і дуже допомогла! А карту нашого двору малювала Танюша – я би так точно не змогла. Загалом, у цей день так сильно відчувалася підтримка подруг… Того самого “села, яке потрібне для того, щоб виростити дитину”. Дякую вам, дорогі дівчата!
IMG_2944
Майже всі за столом, і Сашенька – дякую їй за допомогу! – роздає всім бажаючим сік.
IMG_2923
Сашко. Побачив торт.
IMG_2932
Звісно, ніндзі були хітом. Розрізали їх на шматочки і радісно з’їли!

Сашко, дійсно, дуже виріс, і це виявляється не лише в тому, що він навчився їздити на двохколісному велосипеді (не смійтесь – я не вмію досі) і почав гуляти сам у дворі нашого будинку. (Двір закритий, є камери і охорона, всі всіх знають, та мені страшнувато все одно… Але в мене ніяк не виходить гуляти стільки, скільки хочеться йому – і тому він піднявся на ще одну сходинку самостійності.) Він стає добрим і справедливим, відповідальним і дбайливим (так як він може втішити Ясю – не може втішити ніхто!). Він ставить дуже глибокі запитання та дивує своїми відповідями. Йому цікаво читати Біблію і більше дізнаватися про Бога, і я молюся і вірю, що одного дня Сашко зустрінеться з Ним і повірить по-справжньому. Звісно, в його характері вистачає складних моментів, переважно успадкованих від мене, та він уже починає з ними боротися… Він, взагалі, такий борець – сильний, хоробрий, витривалий. Цілеспрямований і впертий. А ще, звісно, дуже голосний і балакучий. Коли його немає вдома, там раптом стає ТАК тихо!.. І потайки я радію, що цьогоріч він іще не піде до школи, а проведе вдома ще цілий рік. Із вересня я планую почати займатися з ним більш цілеспрямовано, щоб як слід підготуватися до школи – подивимося, що з цього вийде.
*
А в другій половині літа у нас була відпустка!
IMG_3085
Як і торік, ми їздили до Трускавця на запрошення моєї сестри. І там уже так відпочивали, так відпочивали, що аж втомилися від відпочинку – принаймні, мені вже хотілося скоріше повернутись до кухні та хатніх справ. Сама не вірю, що пишу це, але чесне слово! Хоча так добре було – просто бути разом, ні про що особливо не дбати, гуляти туристичними вуличками поміж майже-іграшкових будинків…
IMG_3095

IMG_3105

IMG_3075

Діти гралися з новими подарунками від Тьоті Юлі, а я розбирала свої, охала й дякувала… Я знаю мало людей, таких щедрих, як моя сестра. Дуже хочу стати схожою на неї в цьому.
IMG_3064

IMG_3143

Жили ми в невеличкому готелі “Маріот”, де нас, здається, пам’ятали ще з минулого року. Дуже там затишно, привітно і смачно – щиро раджу! (на жаль, не реклама:) ) Від постійного проживання поруч із чужими людьми Сашко під кінець відпустки, здається, навіть навчився говорити тихіше. А Яся – безстрашно бігати сходами, ох. Ще із її нових умінь – вона освоїла поводження з клеєм і техніку аплікації (результати, звісно, були подаровані тьоті Юлі та вирушили з нею до Бельгії).
IMG_3140

Великою радістю цієї мандрівки була для мене зустріч із Юлею. Це величезне щастя – мати сестру. І таку сестру! Таку безпричинно турботливу, щедру, уважну й делікатну. Таку працьовиту, цілеспрямовану і чудову маму для своїх дітей. Як добре мати такий приклад, і як шкода, що цей любий мені приклад живе так далеко… Знаю, що я повинна не нарікати на це, а радіти й дякувати, що ми маємо такі теплі стосунки. Що ми дуже різні, але все-таки дружимо. І обидві не любимо фотографуватися, але просто мусили зробити перед від’їздом хоч одну спільну фотку :)
IMG_3178
Такі ось клаптики липня. Сюди вмістилося далеко не все, але скільки ж можна писати :) Надворі вже серпень зі своїми пригодами, святами, трудами, останніми спалахами літа і цим дивовижним майже-осіннім світлом. Побігли жити далі!

Зберегти

2 thoughts on “Клаптики липня

  1. girafanya

    чудесный рассказ, столько у вас летом было впечатлений и встреч. Дети оживляют общение внутри семьи. Храни вас Господь

    Reply
    1. Люба Post author

      Спасибо, Анечка. Да, лето было насыщенным – теперь настраиваюсь на долгий период затишья и никуда-не-выезжания, с новым-то малышом!

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *