Улюблені святі: преподобний Серафим

Преподобний Серафим Саровський – один із найулюбленіших святих для мене. Більше того, це – перший святий, з яким я познайомилась особисто, хай як дивно це звучить. Тоді мені було двадцять, і я вела геть не християнське життя… Хоча, звісно, вже чула про Істину. Але чути, знати і жити цим знанням – це зовсім різні речі. Цілком випадково я потрапила того літа до Курська – на весілля подруги. І ось там, у рідному місті преподобного Серафима, дізналася про нього. Про дзвіницю, з якої він упав малим хлопчиком, про те, що молився тисячу днів і ночей на камені, про те, що кожного називав “Радість моя”, а вітався завжди – “Христос воскрес!” Словом, якісь такі дрібні та прості речі, які знають майже всі. У житті кожного святого є щось таке просте і яскраве, що його характеризує, про що ми згадуємо, кажучи: “Це той, що…” Але тут справа була не в тім, що я про щось дізналася. В якийсь чудесний спосіб Бог дав мені відчути близькість святого і його любов. Мені здалося, що це на мене він дивиться такими лагідними очима, що це мені він каже “Радість моя, здобудь дух мирний…” Бог знав, що саме цього потребувало моє змучене серце. І хоча слова про любов Божу в Євангелії були давно прочитані, я – підозрюю, що з суто психологічних причин – не могла її відчути. А тут мені це було просто подаровано. Як завжди Він дарує – просто так.
І коли, через довгі місяці темряви, пошуків і депресії, я нарешті прийшла до Церкви, то побачила, прямо проти того місця, де стояла, ікону преподобного Серафима. Дивний Бог у святих Своїх, і незбагненна милість Його до нас!
Ікона

А тепер, коли я маю щастя бути частиною Церкви й навчати своїх дітей – я розповідаю їм ті самі прості речі. Про хлопчика Прохора, якому так цікаво було залізти високо на дзвіницю. Про те, як Богородиця з’явилася йому і він одужав. Про те, як ходив до Києва, і у Китаївській пустині отримав благословення від київського подвижника Досифея. Про те, як став монахом, і як згодом пішов до лісу – мовчати й молитися.
у лісі
Ще, звісно, про те, як він годував ведмедя і дружив із ним. Улюблений дитячий сюжет!
преподобний і ведмідь
Про те, що він вітався словами “Христос воскрес!” – бо ж насправді радість воскресіння Христового має бути з нами кожного дня. Про його настанову: “Душу потрібно годувати Словом Божим”. Про те, як він помер, стоячи на молитві перед іконою, і про те, що святі, помираючи, стають тільки ближчими до нас.
Народна ікона

Дуже люблю, коли свято проникає у побут – і дітям, звісно, теж цікава така наочність. Матушка Емілі на своїй сторінці подає ідею – поставити поруч з іконою св. Серафима іграшкового ведмедика. Я так і зробила, і ефект був приголомшливим! Яся одразу ж поцікавилась: “А чого тут ібедик?!” – і це стало чудовою нагодою про все розповісти :)
IMG_3229

А ще, на додачу до розповіді, ми дивилися короткий мультфільм про святого.

Ну от і все. Гарного вам дня і серпневого вже світла!

2 thoughts on “Улюблені святі: преподобний Серафим

  1. girafanya

    очень хороший мультик, я его уже видела и помню хорошо.
    Святой нашей земли, как Сергий Радонежский.
    С медвежонком здорово придумали.
    И про то, что святые к нам ближе, когда отходят к Господу.
    Спасибо большое за этот рассказ

    Reply
    1. Люба Post author

      Да, мультик чудесный! Яся даже просит пересмотреть иногда :)
      С медвежонком – да, такой ход для привлечения детского внимания :)

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *