Думки про просто-життя та один казковий день

Завжди складно повертатися до чогось після довгої перерви. Я довго тут не з’являлася, бо спершу не хотіла – зробивши перерву на Піст, – потім фізично не могла (ура токсикозу!), а потім не розуміла, навіщо. Мені вкрай необхідно було якось пояснити собі, для чого мені вести цей блог, який майже не несе жодної інформативної або практичної цінності. Бо ж я не письменник, і не майстриня, що в такий спосіб просуває свою справу, і не маю чогось надзвичайно корисного, чим було б варто ділитися з читачами. Я просто жінка, і веду дуже просте, звичайне життя з купою дрібних радощів і турбот. І зрештою я збагнула, що моє “навіщо” ховається саме в цьому: задокументувати оце просто-життя просто-родини. Коли сучасна культура всіляко орієнтує на великі досягнення, на ексклюзивність і непересічність, на невпинний рух уперед і вгору – дуже хочеться всупереч їй сказати: постійте. Просто-люди також є, і нас багато, і наші життя також мають величезну цінність. Ми просто живемо, любимо, працюємо, намагаючись зробити найближчий до нас шматочок світу трохи кращим; просто радіємо й сумуємо – і все це, я вірю, є так само дорогоцінним в Божих очах, як і здобутки інших, непростих, непересічних. І тому хочеться не соромитись, а про це все писати. Це якраз те, за що я палко люблю інстаграм: там дуже багато просто-життя. Але мало місця для слів:) Тож я все-таки писатиму тут надалі.

IMG_2511

На минулому тижні нам випав вихідний день, який ми провели в гостях у моїх свекрів, на великому подвір’ї старого приватного будинку. Ох, як же це було чудово! Поміж грядками і понад стежками – всюди квіти: маки, ромашки, настурції та оці дрібненькі, в яких я непевно підозрюю фіалки. Всі вони просто квітнуть і радують око, і являють таке втілене “дякую!” – червневому сонцю, небу та працьовитим дідусевим рукам.

IMG_2525

Діти геть здичавіли від радості й свободи, і було так щасливо на них дивитися! Бігали босоніж, поливали все підряд, паслися коло куща солодкої смородини та тендітного вишневого деревця, посадженого спеціально для них! У перевах дехто відпочивав у надзвичайно вінтажній машинці під колір плаття та очей:)

IMG_2496

А декого іншого було не спинити, і на моє прохання трохи пригальмувати коло маків було відреаговано так:

IMG_2518

Але, по-моєму, білявий набурмосений хлопчик і червоні маки – це все одно чарівно :)

Під вечір я провела багато часу на городі, бо раптом знайшла останню полуницю і просто не змогла лишити її на грядці. Доки я її зібрала, боліло майже все (а як же це роблять літні люди?!), але скільки вдячності було у кожній ягідці! Скільки сонця й солодкості!

IMG_2527

Ми завжди любимо такі вихідні в гостях у батьків, але цей день був якимсь особливим. Було так радісно, так просто й невимушено, так сонячно! Згадую про нього з величезною вдячністю. Такий день – ніби концентрат літа, який хочеться надійно законсервувати, щоб відкривати в інакші дні, важкі та похмурі. Бажаю і вам таких днів, спогади про які будуть гріти ще довго-довго!

4 thoughts on “Думки про просто-життя та один казковий день

  1. Наталя

    Про просте життя із щоденними радостями – саме те, що мені потрібно. Дякую.

    Reply
  2. Ольга Проскурнина

    Спасибо, матушка Любонька! Ты очень правильно написала “Просто-люди тоже есть, и нас много, и наши жизни также имеют огромную ценность.” Обязательно продолжай писать, у тебя очень гармонично и талантливо получается, есть Дух! Я верю, что твои Дневники когда-нибудь станут прекрасной книгой, прочитав которую кому-то захочется жить в этом сложном мире вот так просто, с любовью, с благодарением Богу за каждый прожитый день, без ложных смыслов и уродливых амбиций. Жить так, как живёт твоя семья — это прекрасно!

    Reply
    1. Люба Post author

      Матушка Ольга, спасибо вам огромное за поддержку! Буду писать, куда ж деваться :)

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *