Клаптики лютоберезня і підготовка до Посту

Лютий тягнувся якось занадто довго – напевно, тому, що я вже дуже чекала весни. Шукала її прикмети повсюди, дивилася в небесну блакить, а сірі дні налаштовувалась просто перетерпіти, як терплять закачування: от приїдемо – і минеться. В другій половині місяця, що була, за моїми відчуттями, особливо хмарною, мене захопила справжня апатія – і, на жаль, не та, що “безстрастя”. Просто не хотілося ні-чо-го. Здається, з роками в мене розвинулася справжня сонцезалежність, бо не пригадую такого в дитинстві чи в юності. А ви не спостерігали за собою такого?
IMG_3829

Ще цей місяць був дуже про друзів і про рідних, та й загалом – про людей. Зустрічі, телефонні розмови, листи, посилки регулярно зачудовували мене: ну як? Як можна бути такими добрими, такими глибокими, терплячими, щедрими, благородними? Я теж так хочу! На щастя, в мене вже минувся той час, коли від цього бажання я впадала у зневіру; тепер – тільки вчитися (в них) і працювати (над собою). Фотографій не покажу, але знайте, дорогі люди: ви в моєму серці, і я дуже вдячна вам за приклад.

Що можу показати – це дещо із подарунків Ані:
IMG_3163
Ікона моєї улюбленої святої, праведної Іуліанії Лазаревської! Аня вишила її для мене, і тепер я дякую й милуюся. Важко навіть уявити, що золоті ручки Ані працювали над цим аж у Бразилії, довго і терепляче, потім все спакували, віднесли на пошту, і вже через місяць посилка була в мене! Чесно – я плакала, розпаковуючи її. А ще там були фетрові іграшки для Сашка та Ясі, теж пошиті власноруч. Така тонка робота, і така радість для дітей!
IMG_1825

Дуже багато мені дають зустрічі для жінок “Между нами”. Поки що вдалося побувати на двох :) Вони створюють те саме жіноче навколоцерковне коло спілкування, про яке мені давно мріялося, і яке не замінити читанням книжок і спілкуванням у соцмережах. Бо бачити живий приклад, “явлення” того, про що ти читала, безцінно; це надихає і дає надію.

Взагалі, останнім часом якось дуже втомилася від соцмереж (при тому, що я там дуже мало буваю). Почала відчувати і тиск, і класичний FOMO – страх щось пропустити, – і бажання бути-не-гірше-ніж… Тому на період Посту я з великою радістю піду з усіх таких місць і, сподіваюсь, щось переосмислю та повернуся зі спокійною душею та світлою головою… Зараз хочеться розвитку вглиб, а не вшир – поменше інформації, побільше осмислення і дії. Бо реальне життя – воно таки нереально прекрасне. І, насправді, година живого спілкування з подругою варта не менше ніж місяця взаємних лайків :) А краса, та сама, за якою так хочеться гнатися по всьому інтернету – насправді є тут, поруч, навіть у трохи грубому та невлаштованому просторі робочого передмістя.
IMG_3942
У геть неочікуваному букеті тюльпанів, сфотографованих похмурого сірого дня.
IMG_1856
В ігровому безладі (останні захоплення дітей – халабуди-“потаємні сховища” і ниткова павутина по всій дитячій), у сонних личках і скуйовджених волоссях, у втомленій усмішці чоловіка, у неідеальному домашньому торті… Вона повсюди, тільки треба бути готовим її побачити. Не боятись її нефотогенічності та неможливості поділитися нею з іншими. Просто дякувати…

До кінця тижня хочу встигнути приготувати постовий календар (Сашко вже почав згадувати про минулорічний!) і скласти приблизне меню на початок посту, щоб потім не лазити розпачливо по всьому інтернету :) Пісні рецепти зазвичай шукаю тут:
Мамина печка – напевно, мій улюблений сайт рецептів – дуже душевний!
Меню недели – суворо й лише по ділу, але таки багато корисного.
Orthodoxmom.com – тут рецепти західної традиції від Сильвії Леонтарітіс. Цікаво, як в іншому культурному контексті можна по-іншому готувати пісні страви. Там само є приклад планування пісного меню.

Ну от і все. Здається, я знову писала це більше тижня:) Тимчасово прощаюся, бажаю всім теплої весни, миру в серці, радості щодня, а тим, хто постуватиме – плідного посту!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *