Де живуть не-піратські книжки

Відколи я попрощалася з піратською Windows і перейшла на безкоштовну Ubuntu, то стала активніше цікавитися легальними електронними книжками. Раніше я теж час від часу їх купляла, але піратська ОС вкупі з фотошопом лежали у моїй свідомості непідйомним тягарем і всіляко натякали, що краще завантажити щось із торентиків… А тепер, навпаки, хочеться бути максимально чесним і по можливості – все ж таки купувати.
Але якщо українські книжки можна недорого придбати на bookland.com (чудовий зручний сайт, що надає уривки для ознайомлення незгірш від Амазону), то англомовні на тому ж Амазоні коштують не менш десяти доларів за штуку, що з нинішнім курсом валют видається таки забагато… Тож я дуже зраділа, знайшовши англомовну бібліотеку Scribd.com, що працює за принципом абонементу: платимо $8.99 на місяць і читаємо, скільки влізе! Звісно ж, у них є й додатки для IOs та Android, щоб читати в дорозі, вночі та на дитячому майданчику (сусіди підтвердять, що без телефону мене там не бачили). Особливо радує те, що в перший місяць можна читати безкоштовно, а якщо перейти за реферальним посиланням (ось воно – ще раз), то й не один місяць, а два! А якщо раптом не сподобається, то скасувати передплату можна в будь-який час. Словом, щиро раджу: вибір там великий, а умови – дуже приємні. Я, наразі, взялася за Artist’s Way Джулії Кемерон, а на черзі маю ще купу всього, що давно хотіла прочитати. І, може, ви теж щось порадите?;)
ebook reading
(c) Pinterest

2 thoughts on “Де живуть не-піратські книжки

  1. sine-linea

    Прочитала твій запис, а потім у ФБ знайшла на книжну тему таке, що змусило мене усміхатися :). Усміхнись і ти :

    ***Anastasia Zavozova
    17 ч. ·
    В книжном магазине сегодня видела пожилую супружескую пару. Она выдвигалась вперед, он тихонько прятался за стеллажами. Периодически женщина оборачивалась к мужу и с невероятнейшим говором – таким одесским, что аж морем веяло – восклицала:
    – Любовь моя, шо тэбэ еще нужно?
    – Коэльо, – тихо, но твердо отвечал ей муж.
    На это она всякий раз с непередаваемой на письме интонацией – знаете, голос поколений такой – откликалась:
    – НО ЗОШЭМ?
    (Когда я шла обратно, женщина с отчаянием шла к кассам, приговаривая: “Ешчо ничего не кончилось, вы только посмотрите, он набрался Коэльо!”)***

    Reply
    1. Люба Post author

      :))) Це прекрасно!! Одразу згадалася моя викладачка з фортепіано, така поважна єврейська пані, дуже шляхетна і “царственна” :)

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *