Стара фотографія

Вчора отримала цю фотографію від далекої родички – і тепер кожної вільної хвилини милуюся.
Чаепитие
Це (за моїм припущенням) 1910-1920 роки. Родинне чаювання в саду: справа у рясі – отець Лавр, сільський священик і викладач народного училища, пані з чашкою на передньому плані – “матушка”, його дружина Зинаїда.
Такий тихий літній день, самовар на столі, варення у вазочці, старі дерев’яні стільці з різних гарнітурів… так і хочеться приєднатись до чаювання, послухати розмови, пожартувати з веселим хлопцем, що дивиться просто в кадр, спіймати малюка Сергунька, якого тут немає, але ж він якраз міг би вилізти десь із-під столу…
Пройде якихось двадцять років, і церкву, де служить отець Лавр, закриють, будинок конфіскують і перетворять на поштамт, а самого отця заарештують і розстріляють. Зинаїда з трьома уже майже дорослими дітьми (вони йтимуть по селах, голодні й босі) вирушить аж до Казахстану, де їй дасть притулок один із її молодших братів. А інший брат, найменший (можливо, саме той, що так весело дивиться просто у кадр), стане священиком уже за радянської влади, і прийме, в тому ж грудні 37-го, таку саме смерть, як і його швагер.
Знаю, що я вже не раз про це писала – але як же я мрію побачитися з цими людьми! Вірю, що Господь пом’яне їх у царстві Своїм.

P.S. Я давно хочу написати більше про історію моєї родини і поділитися цим тут, у блозі, але не знаю, чи це буде комусь цікаво. Сама я дуже люблю читати чужі родинні історії (мабуть, недаремно моєю темою було колись письмо-про-себе))) ) Якщо тут є ще такі, зголосіться – і я викладатиму написане тут:) А для себе я це писатиму обов’язково, бо всім цим ненаписаним текстам уже затісно в моїй бідній голові.

7 thoughts on “Стара фотографія

  1. Vitalina Dvorovenko

    Звичайно пиши!! Це дуже гарна історія, і пізнавальна, і повчальна. Своїми історіями ти і мене надихаєш не відкладати історію свого роду.

    Reply
    1. lsyomak Post author

      Дякую! Так-так, не відкладай ;) Як на мене, історії наших предків – то справжнє джерело натхнення та якогось нового розуміння себе і своїх рідних.

      Reply
  2. Таня

    +1 ;)
    Думаю, що в кожної людини мало б таке бути! Дізнаючись про рід, можна глибше і повніше пізнати людину, а це так захоплює :) Я теж буду дуже вдячна за натхнення!
    п.с.: неймовірно гарне і цікаве фото!

    Reply
    1. lsyomak Post author

      Дякую, Танечко! Все так :) І продовження твоїх оповідань чекаю!

      Reply
  3. kj-studio

    пиши ! я обожаю старые фотографии и семейные истории, можно смотреть часами
    очень жалею что о многом не успела расспросить свою бабушку о многом, а теперь уже никого не осталось (

    Reply
    1. lsyomak Post author

      Спасибо, буду писать! :)
      Женя, я так понимаю тебя – я тоже очень жалею, что мало расспрашивала дедушку и почти не записывала его рассказы. И когда он умер и я поняла, чо больше мне никто ничего не расскажет… тогда-то я и начала искать его родственников в соцсетях и на генеалогических форумах. И очень радуюсь, когда кто-то и что-то находится!

      Reply

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *