Про ризик і маленьке лего

Вчора ми з Сашком приймали в гостях його найкращого друга – за сумісництвом, сина моєї дорогої подруги – й Сашко вирішив подарувати йому свій маленький набір лего. Ніби зовсім буденна річ, але це був його єдиний набір, і він уже мріяв про те, щоб ми йому купили ще “багато маленького лега” : ), хоча знав, що найближчим часом такої можливості не буде. І в мене виникло таке сильне й природне бажання якогось його відрадити від цього вчинку! Вистачило б одного мого нагадування про всі його прохання, несхвального погляду, сумніву в голосі – й він, мабуть, передумав би. Скажу чесно, так важко буває посунути оце, майже фізичне, мамське бажання, щоб у твоєї лялі було ВСЕ. Але мені таки вдалося, і я дуже цьому рада.

Бо насправді тут ішла боротьба між річчю та людиною, між турботою про себе і турботою про друга, між законом світу цього і законом Божим, тим, що про любов. Я розуміла, що назавтра він може про це пожалкувати (в дужках зазначу, що минула вже доба, й цього ще не сталося)) ). Але так важливо, щоб у дитини була можливість піти на ризик, насмілитися зробити щось хороше, навіть якщо це не дуже зручно й комфортно. Побачити радість іншого і зрадіти від цього самому. І яким би інстинктивно тяжким то не було для мами – дитину таки варто відпустити йти цим шляхом. Хоч він і… так, вузький.

І це – така школа не лише для дитини, а й для мами. Такий несподіваний – часом – досвід. А скільки всього нас чекає попереду, ех!

IMG_9271

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *