Category Archives: Без категорії

Просто скоро Різдво! марафон, ч. 0: найпростіші варіанти адвент-календаря

От і наближається Різдво: вже за тиждень почнеться Різдвяний піст! Для мене він завжди радісний, наповнений особливим святковим настроєм і дитячим очікуванням дива. Хоча в моєму дитинстві Різдва не було… І яке це щастя – знати, що в наших дітей воно уже є, і ми разом із ними можемо творити зимову казку щодня – не просто чекати ялинки та подарунків, а робити добрі справи й готувати своє серце до свята Народження Спасителя. Читати Біблію й добрі Різдвяні книжки, ходити до церкви і, затамувавши подих, прислухатися до того, як уже на початку грудня, на Введення, вперше прозвучать Різдвяні ірмоси: Христос раждається – славіте! З любов’ю готувати саморобні подарунки рідним та друзям, підписувати листівки і вчити колядки, щоб їх порадувати; майструвати прикраси та іграшки і прикрашати ними домівку та ялинку…ох!

Якщо ви теж так любите передріздвяний час, то напевне розумієте мій захват. І, можливо, вам буде цікаво приєднатися до нашого різдвяного марафону! Я вже давно хотіла провести “щось таке” в колі однодумців, і рада, що нарешті зважилася. Було б так чудово разом готуватися до Різдва, ділитися досвідом і матеріалами, дивитися на фото святкових приготувань і передавати одне одному вітання! Тож – приєднуйтесь:)

Починаючи з 27 листопада, двічі на тиждень я писатиму про нашу підготовку. Ділитимусь матеріалами та ідеями для занять, планом біблійних читань, колядками, книжками та ідеями добрих справ. Все це буде розраховано на діток від 3 до 10 років, але можливо, сподобається і вашій “внутрішній дитині”:) – принаймні я, читаючи про різні дитячі заняття, часто ловлю себе на думці, що от би самій усе це поробити… У кожному дописі будуть також завдання для вас; ви можете виконати їх або творчо переробити, і написати про них у себе з хештегом #просто_скоро_рождество. А наприкінці марафону серед усіх активних учасників ми розіграємо призи! Наразі це – призи-сюрпризи, бо перемовини зі спонсорами ще тривають… але впевнена, що вони вам сподобаються:)

* Основний майданчик проведення марафону – Інстаграм, але всі матеріали й завдання будуть дублюватися тут!
* Відмінність моєї задумки від багатьох подібних марафонів – у тому, щоби сконцентруватися не на антуражі, а на смислі Свята. Ми будемо вивчати біблійні та богослужбові тексти, а колядки та книжки, про які я писатиму, будуть не просто святково-настроєвими, а саме про Різдво… Це те, чого мені не вистачало в наявних проектах – того я, власне, й вирішила влаштувати це сама :)
* Хештег марафону – #просто_скоро_рождество. Марафон двомовний, а слово “Рождество”, хоча й рідко вживається, існує в нашій мові як діалектизм, тому здається мені цілком придатним;)
* Проект буде повністю безкоштовним і відкритим для всіх охочих! Але якщо у вас виникне бажання, ви можете віддячити фінансово і переказати 50 гривень / 100 рублів / 2 долари.:)

Плануючи цей марафон, я передусім орієнтувалася на нашу сім’ю та свої можливості – тому тут не буде складних завдань, що вимагають довгої підготовки та кропіткої роботи. Все розраховано на зайнятих або дуже зайнятих батьків. Тому й сьогодні я хочу поділитися найпростішими варіантами адвент-календаря, які можна просто роздрукувати й повісити на стіну чи холодильник. Або, можливо, ще щось склеїти та прикрасити – але на все разом піде напевне не більш ніж дві години часу. Звісно, в мережі можна знайти різноманітні варіанти вишуканих та прекрасних рукодільних календарів на будь-який смак – можливо, ви зробите чи придбаєте якраз такий, поділіться! А в нас цього року вільного часу менше, ніж дітей, а днів у місяці більше, ніж грошей :) – тому пануватиме простота.

Journey-to-the-Nativity-of-Christ-Old-Calendar
Тут можна завантажити мінімалістичний календар від Дженіфер Хок, який легко можна роздрукувати й доповнити (наприклад, вписати свята й назви місяців), а також ідеї для добрих справ, які можна робити разом із дітьми.


А таким простим календарем ми користувалися минулого року: доріжка до ясел з Немовлям. Цього року дизайнер додала до нього ще й кольорові фішки та фігури Богородиці, Йосифа та віслючка, які можна роздрукувати (чи, можливо, навіть вирізати з фетру?!), наклеїти на магнітну основу чи вшити всередину магніт – та пересувати календарем!

На додаток до таких календарів добре використовувати особливу коробочку (чи пакетик, чи конвертик) для завдань. Ми брали звичайну досить велику коробку, обклеювали її кольоровими папірцями та робили дверцята…(отут вона є, а також маленький смішний Сашко:) ). Після трьох років використання вона вже втратила свою красу, тому цьогоріч будемо робити нову:) А можна зробити й інший варіант календаря – з багатьма конвертиками чи пакетиками; тоді коробочка буде непотрібна, бо завдання можна буде розміщувати просто у конверті з датою цього дня.

houseshapedbags2
– цей календар із пакетиків-будиночків мене зачарував своєю стриманою простотою. Джерело – http://craftandcreativity.com .

Cute-and-simple-DIY-advent-calendar-with-holiday-activities-6
– а цей календар ще простіший у виконанні: лише обгортковий папір і прищепки! З сайту https://bouncebackparenting.com

Протягом тижня, що лишається до початку посту, якраз можна підготувати календар, який сподобається вам найбільше – разом із дітьми, щоб мати спільне заняття, або по секрету від них, щоб зробити сюрприз. А ще добре буде спланувати меню на перший тиждень або хоча б на перші два-три дні посту: це допоможе плавно перейти до постового харчування та уникнути голоду й дратівливості (а також метушні на тему “не-знаю-що-приготувати-ааа!”). Та, звісно, продумати, від чого ми й діти зможемо відмовитися у їжі та в розвагах, щоб зосередитися на головному. І, помолившись, ступати на постовий шлях!

Ну от :) Будемо йти до Різдва разом? Пишіть, який календар вам сподобався, або який буде у вас! А я буду готувати наступний допис: там будуть читання зі Святого Письма, картки із завданнями і трохи мого досвіду передсвяткового планування. До зустрічі 27-го!

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Поради новонародженій мамі: мій досвід відновлення після пологів

Я довго підступалася до цього запису, бо ніяк не могла знайти доречний тон. Мені б не хотілося давати категоричні поради та претендувати на всезнайство – я не вважаю себе фахівцем, та й дітей у мене всього троє :) Просто напишу тут про те, що допомагало мені пройти через післяпологовий період, відновити здоров’я та сили, увійти до нового етапу життя і прийняти його з радістю. Те, що я сама хотіла б почути, народивши першу дитину. Добре пам’ятаю цю суміш тотальної самотності, розгубленості, втоми й туману в голові. Було б так чудово, якби тоді хтось зробив мені горнятко гарячого чаю, сів поряд і сказав…

– Все буде добре. Попри всі нинішні тривоги й переживання, невпевненість і слабкість. Протягом тисячоліть жінки народжують і вирощують дітей, і ти також з цим упораєшся. Це не так важко, як видається у перші тижні. Це просто нове уміння — цілий комплекс нових умінь — які стануть частиною твого життя, і ти не згадуватимеш про них, як не згадуєш про техніку переставляння ніг під час ходи, чи техніку поєднання літер на письмі. Ти обов’язково звикнеш годувати, правильно носити на ручках та у слінгу, купати малятко і спати фрагментарно. Все це стане абсолютно нормальною частиною твого прекрасного життя, ніжним і неповторним етапом, про який ти згодом ностальгійно згадуватимеш.
IMG_9496
Якщо Бог довірив тобі дитину, і ти прийняла цей дарунок — ти неодмінно впораєшся. Бо Він не помиляється.

– Дай собі час. Переміни, що відбулися у твоєму тілі, думках, побуті — величезні. Аби звикнути до них, потрібен час. У багатьох традиційних культурах перші сорок днів чи шість тижнів вважаються сакральним періодом, протягом якого жінка максимально закрита від зовнішнього світу, не має жодних соціальних і мінімум домашніх обов’язків; для неї створюється безпечний простір відпочинку та спокою, в якому вона проживає цей перехід до нової ролі. Саме цього так бракує сучасним жінкам: щойно народивши, молода мама відчуває суспільний тиск — якнайшвидше повернутися до своїх обов’язків дружини та працівника, стати ідеальною мамою, схуднути, встигнути все… Чи не з цим пов’язана сумна статистика післяпологових психічних розладів?.. Не знаю, я не фахівець. Але впевнена, що нам просто необхідно використати надбання традиційної мудрості й дати жінці — тобто собі — просто відпочити. Не варто одразу ж очікувати від себе ефективності, повернення у довагітну форму, організованості та врівноваженості. Так, можливо, раніше ти встигала все, а тепер нібито не встигаєш нічого… Просто пам’ятай, що це тимчасово. Все обов’язково налагодиться; повернуться сили, вибудується новий ритм, новий порядок, нові звички… Головне, щоб у серці був мир. А для цього —

– Годуй свою душу. Це найважливіше. Якби треба було залишити тут одну пораду, я б обрала саме цю. “Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього б’ють життя джерела” (Прип. 4:23). Не пускай до себе думок зневіри та невдоволення, дякуй за все, що маєш і чого не маєш. Тримайся за Бога міцно-міцно, проси Його про допомогу, про радість, про сили, про мудрість… І Він неодмінно дасть. Як у тій притчі, де друг просить опівночі хліба для іншого друга — і господар, якщо й відмовить одразу, “все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує” (Лк. 11:8). Днями я перечитувала цей уривок і вперше помітила, що Господь наводить цю притчу у зв’язку з темою молитви — і фактично зобов’язує Себе нам відповідати, коли ми просимо духовних дарів! Доброта небесного Батька вражає. Намагайся читати щодня хоча б кілька рядків із Біблії, рано-вранці, коли всі ще сплять, або вночі, заколисуючи малятко, або у хвилини тиші вдень. А якщо вийде – ще й сторінку з надихаючої духовної книги. Це буде твоїм недоторканним запасом, що дасть сили любити, турбуватися, радіти – знову і знову.

– Підтримуй своє тіло. Особливо у перші сорок днів — це час інтенсивного відновлення та відпочинку після напруженої роботи. У медичних традиціях Сходу (зокрема, Індії та Китаю) вважається, що повноцінне відновлення у ці перші тижні забезпечує міцне здоров’я жінки протягом усього її подальшого життя! Варто більше відпочивати, не навантажувати себе, подбати про поживну їжу та хороші вітаміни (особисто мені під час вагітності та годування дуже допомагає Rainbow One Prenatal ; і, здається, своїми ранніми зубами та шевелюрою Василь також завдячує їм). Їжа особливо важлива у перші тижні, коли встановлюється лактація і хочеться їсти, здається, весь час :) Вона просто мусить бути корисною, простою та швидкою у приготуванні. А ще смачною, щоб не тягнуло на цукерки й гамбургери :) Я б порадила ще під час вагітності скласти перелік простих і смачних страв, які ти вже вмієш готувати — бо в післяпологовому тумані багато чого забувається. А ще — прочитати книгу The First Forty Days: The Essential Art of Nourishing the New Mother : це справжня скарбничка простих і поживних рецептів для молодих мам, а також порад щодо відновлення протягом перших сорока днів, заснованих на уявленнях традиційної китайської медицини. Попри це, там немає чогось специфічно-китайського, натомість є багато тепла, турботи і буденної поезії раннього материнства — все як я люблю. Ця книга дуже надихнула мене більше дбати про себе й радіти цим неповторним першим тижням (навіть власній слабкості та фізичним обмеженням), а деякі рецепти вже стали звичними на нашому столі… тому не шкодую жодного витраченого на неї центу, і вам дуже раджу. Подивитися зміст і почитати безкоштовний уривок з неї можна тут:

– Приймай допомогу. Це дуже непростий пункт:) Я досі шкодую, що не погодилася, коли добра людина пропонувала посидіти зі старшими дітьми, щоб я могла поспати вдень (Василь, як і двоє старших наших діток, до трьох місяців майже не спав ночами). Або коли інша добра людина пропонувала погуляти з Ясею. Коли ти звикла все робити сама, приймати допомогу буває дуже незручно – але інколи просто необхідно. Допомагає думка про те, що той, хто робить тобі добро, не лише віддає свій час і сили, а й отримує радість та благословіння від Бога. Допомога може бути різною, але прийняти її — це завжди школа смирення. Так само, як і прийняти власну нефункціональність на цьому етапі. Змиритися з тим, що гуляти з дітьми вийде не так часто, як хотілося б, а веселий безлад вдома не дозволятиме викладати фото в інстаграм. Що вечерю часто готуватиме коханий, і це будуть куповані вареники чи смачнюща, але некорисна, смажена картопля. Що традиційне різдвяне печиво з дітьми пектимеш не ти, а дорога кума…
IMG_4397
Зате в тебе на руках буде найдорожчий у світі пакуночок — який, дасть Бог, виросте чудовою людиною та змінить світ на краще… Тому —

– Пам’ятай про головне. Ти не просто так не висипаєшся, втомлюєшся, потребуєш допомоги — ти ростиш нову людину. Просто зараз, у цю хвилину, на американських гірках емоцій, поміж сліз радості та сліз розпачу, метушливих днів і довгих ночей. Ти не лише годуєш її своїм молоком, а й насичуєш її своєю любов’ю, закладаєш найглибинніше, найцінніше, найпрекрасніше: впевненість у тому, що вона цінна, що її люблять, бачать і завжди про неї подбають. Це — те, що допоможе їй рости й розквітати, вірити в Бога як люблячого Батька й робити добро. Тому все це — недаремно, вся твоя невидима праця насправді не пропадає в порожнечі, а цеглинка за цеглинкою вибудовує любов у немовляті, у твоєму серці, у вашій родині. Навіть якщо зараз ти не бачиш цього своїми втомленими очима — це реальність, яка одного чудового дня неодмінно вийде назовні й засяє неповторним світлом. І у світі стане більше любові, добра і краси.

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Зберегти

Думки про просто-життя та один казковий день

Завжди складно повертатися до чогось після довгої перерви. Я довго тут не з’являлася, бо спершу не хотіла – зробивши перерву на Піст, – потім фізично не могла (ура токсикозу!), а потім не розуміла, навіщо. Мені вкрай необхідно було якось пояснити собі, для чого мені вести цей блог, який майже не несе жодної інформативної або практичної цінності. Бо ж я не письменник, і не майстриня, що в такий спосіб просуває свою справу, і не маю чогось надзвичайно корисного, чим було б варто ділитися з читачами. Я просто жінка, і веду дуже просте, звичайне життя з купою дрібних радощів і турбот. І зрештою я збагнула, що моє “навіщо” ховається саме в цьому: задокументувати оце просто-життя просто-родини. Коли сучасна культура всіляко орієнтує на великі досягнення, на ексклюзивність і непересічність, на невпинний рух уперед і вгору – дуже хочеться всупереч їй сказати: постійте. Просто-люди також є, і нас багато, і наші життя також мають величезну цінність. Ми просто живемо, любимо, працюємо, намагаючись зробити найближчий до нас шматочок світу трохи кращим; просто радіємо й сумуємо – і все це, я вірю, є так само дорогоцінним в Божих очах, як і здобутки інших, непростих, непересічних. І тому хочеться не соромитись, а про це все писати. Це якраз те, за що я палко люблю інстаграм: там дуже багато просто-життя. Але мало місця для слів:) Тож я все-таки писатиму тут надалі.

IMG_2511

На минулому тижні нам випав вихідний день, який ми провели в гостях у моїх свекрів, на великому подвір’ї старого приватного будинку. Ох, як же це було чудово! Поміж грядками і понад стежками – всюди квіти: маки, ромашки, настурції та оці дрібненькі, в яких я непевно підозрюю фіалки. Всі вони просто квітнуть і радують око, і являють таке втілене “дякую!” – червневому сонцю, небу та працьовитим дідусевим рукам.

IMG_2525

Діти геть здичавіли від радості й свободи, і було так щасливо на них дивитися! Бігали босоніж, поливали все підряд, паслися коло куща солодкої смородини та тендітного вишневого деревця, посадженого спеціально для них! У перевах дехто відпочивав у надзвичайно вінтажній машинці під колір плаття та очей:)

IMG_2496

А декого іншого було не спинити, і на моє прохання трохи пригальмувати коло маків було відреаговано так:

IMG_2518

Але, по-моєму, білявий набурмосений хлопчик і червоні маки – це все одно чарівно :)

Під вечір я провела багато часу на городі, бо раптом знайшла останню полуницю і просто не змогла лишити її на грядці. Доки я її зібрала, боліло майже все (а як же це роблять літні люди?!), але скільки вдячності було у кожній ягідці! Скільки сонця й солодкості!

IMG_2527

Ми завжди любимо такі вихідні в гостях у батьків, але цей день був якимсь особливим. Було так радісно, так просто й невимушено, так сонячно! Згадую про нього з величезною вдячністю. Такий день – ніби концентрат літа, який хочеться надійно законсервувати, щоб відкривати в інакші дні, важкі та похмурі. Бажаю і вам таких днів, спогади про які будуть гріти ще довго-довго!

Сашкові п’ять років!

Кожного липня в нашій родині є святковий тиждень, на який припадає Сашковий день народження і наша річниця шлюбу. І от зараз він триває :), і настрій у мене виключно урочисто-святковий. Тож наперед прошу пробачити імовірну надмірну солодкість цих записів :) Свята – вони такі. Солодкі. Недаремно ж я пекла, на Сашкове замовлення, шоколадний торт (знову за цим рецептом, але з іншим, більш літнім, кремом :) ).
Отже, Сашкові виповнилося п’ять років. П’ять!! (Я не знаю, скільки знаків окликів тут має бути, щоб висловити моє здивування, тому обмежуся двома). Здається, ніби от тільки щойно він був нашою лялечкою, з усіма труднощами та радощами немовляцтва – і от це уже цілком незалежна особистість, яка бере активну участь в усіх обговореннях нашого родинного життя, дуже ясно і аргументовано висловлюючи свою думку:) Це вже такий відповідальний старший брат, який турбується про менших і слабших, і завжди повідомить, хто що робить не так;) І водночас це бешкетник, який галасує, ганяє на велосипеді, лазить по спортивних знаряддях і готовий гратися з друзями без кінця – словом, робить все те, що й належить малому хлопчику, чим дуже мене тішить, бо я не хотіла б для нього передчасного дорослішання…
IMG_0455
Якщо раніше він цілими днями розмовляв із нами, то в останні кілька місяців перейшов до монологів – озвучує свої ігри пошепки, і буває так цікаво дослухатися :) Улюблені заняття наразі – конструювати з лего, слухаючи аудіокниги (хіти – оповідання про Петсона і Фіндуса, пізнавальні аудіоенциклопедії та, звісно, Вуж Онисько). Улюблену їжу визначити важко, бо Сашко їсть майже все, і багато :) Улюблена музика – не сумна, тобто мажорна, а мінорну вимагає одразу ж вимкнути, бо на сині очі нагортаються сльози… Улюблені друзі – Арсеній та Єгор.
Якраз Арсеній (разом зі своєю мамою, сестричкою та братом) приходив на Сашковий день народження. Ми планували гуляти у Феофанії, але злякалися сильної спеки і просто лишилися у нас вдома, із закритими шторами та вентилятором. Діти захоплено гралися у своєму дитячому світі дитячої кімнати, а дорослі їм не заважали ;) Центром уваги став дерев’яний замок, який Сашко отримав у подарунок від моєї сестри! Він надзвичайно якісний і красивий, і сподіваюся, що Сашко ще передасть його власним дітям – як сімейну дорогоцінність :)
(Тут мали бути фотографії, але чомусь зараз сайт не дозволяє їх завантажувати)
Трохи Сашкових висловлювань із нашого дитячого щоденника:
Сашко. Зранку. Татові:
– Чому ти, коли йдеш друкувати книжки, такий гарний?
На кухні:
– Піцу мою давайте!
Тато: за цим хлопчиком треба ходити з диктофоном – зранку він особливо геніальний.
– Ага! ще й як з диктофоном!.. (пауза) Хлопчики всі ходять з диктофоном зранку.
*
– «Я чогось не хочу їсти – тільки розмовляти. Про трансформерів»
*
Я трохи захворіла на Різдво, а він каже:
– Мамо, давай ти будеш лежати і відпочивати, цілий день, а ми з Ясіком будемо гратися, і їжу тобі приносити…
І в той самий день, продовжуючи мою фразу про те, що вони, коли виростуть, будуть багато допомагати на кухні:
– Ми взагалі будемо все самі готувати! А ти будеш лежати цілий день і читати книжку з планшету. (яке проникнення у мамині бажання, а!)
*
– Я так хочу поїхати на море і піймати там краба… А раки одразу кусають? Щипають? Мамусь, одразу? Одразу?!
*
(підходить до мене й каже, найбільш діловим тоном): – А де продаються ящики для скарбів? І ключ?

Сербські пасхальні пісні в українському перекладі!

Талановитий філолог (а також моя знайома) Людмила Людвиченко зробила переклад оцієї – як на мене, досить відомої в наших інтернетах:) – пасхальної пісні на слова свт. Миколая Сербського (Веліміровича):

Люди, святкуйте, народи, чуйте:
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Зіроньки, грайте, гори, співайте,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Ліси хай шумлять, вітри голосять,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Хвилі, звучіте, звірі, ричіте,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Бджілки, роїться, щебечіть, птиці,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Ангеле, Богу співай розлого,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Небо, схилися, земле, возвисся,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Дзвони, дзвоніте, людям явіте,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

Славен будь, Боже, бо Ти все можеш,
радість воскресна, Христос воскрес нам!

А мені вдалося зробити переклад іншої пасхальної пісні на слова свт. Миколая Сербського. Оцієї:

Радуйтеся, радуйтеся,
бо Христос воскрес!
Так Архангели співають
З ними й Ангели вітають:
Всі радуйтесь,
Бо Христос воскрес!
Всі радуйтесь,
Бо Христос Воскрес!

Радуйтеся, радуйтеся,
бо Христос воскрес!
Так Архангели співають
З ними й Ангели вітають:
Всі радуйтесь,
Бо Христос воскрес!
Всі радуйтесь,
Бо Христос Воскрес!

Радуйтеся! Христос вийшов,
Гроб порожній Він залишив.
Радуйтеся! Воскресіння –
Землі й неба потрясіння.
Всі радуйтесь,
Бо Христос Воскрес!

Радуйтесь! Христос піднявся –
Й цілий Всесвіт здивувався.
Бог живе – і ми живемо,
Із Ним разом не помремо.
Радуйтесь! Христос царює –
І життя нове вирує.
Відтепер все добре буде:
Христос – Цар, ми – його люди.

Знаймо те, чого не знали:
Дітьми Божими ми стали;
Істину тепер пізнали
Й життя вічне отримали.
Всі радуйтесь,
Бо Христос Воскрес!

Радуйтеся! Христос вийшов,
Гроб порожній Він залишив.
Радуйтеся! Воскресіння –
Землі й неба потрясіння.
Всі радуйтесь,
Бо Христос Воскрес!

Радуйтесь! Христос піднявся –
Й цілий Всесвіт здивувався.
Христос живе – й ми живемо,
Із Ним разом не помремо.
Радуйтесь! Христос царює –
І життя нове вирує.
Відтепер все добре буде:
Христос – Цар, ми – його люди. (*3)

Ну от, тепер можна співати :) Чесно кажучи, в нашій родині всі люблять ці пісні та слухають їх незалежно від пори року; недаремно кожна неділя нагадує нам про день Воскресіння! (Тому мені видається більш доречним привітання “З воскресним днем!” а не “З неділею”. А ви як кажете?)